fbpx

Чоловіка я впізнала одразу. Мене цікавило хто його обраниця. Коли та повернулась у мій бік я отетеріла. Ковтаючи сльози тихцем пішла додому. Шансів на збереження сім’ї у мене не було жодних

У 20 років я стала мамою! Так уже вийшло, що тато у Матвія розчинився, як тільки дізнався про нього. Нас зустрічала лише моя мама. Турботи, пелюшки, коляски, сорочечки – ось із чого складався мій день після виписки. Це був приємний клопіт, тільки повноцінного сімейного щастя в мене не було. Але я його навіть не шукала, зосередившись на дитині.

Воно саме знайшло мене зовсім несподівано, коли Матюша був ще зовсім крихіткою. І це щастя звали Федором. Ми познайомилися в найближчому магазині, куди я прибігла по-домашньому розпатлана, втомлена і трохи сумна.

Що він побачив у мені в цей момент? Не знаю й досі. Мабуть, так і закохуються з першого погляду! А я в цей момент дуже потребувала допомоги та турботи.

На початку наших стосунків Федя просто приходив до нас як друг, грав із малюком та допомагав по дому. Потім у нас настав цукерково-букетний період. Ця увага була дуже приємна! Про справжнього батька дитини він ніколи не питав. Просто прийняв нашу маленьку сім’ю і став найкращим татом у світі!

Коли Матвію було 1,5 роки, ми з Федором одружилися. Йому було близько 30 років, коли почалися розмови про спільну дитину. А я все чекала відповідного моменту. То Матвію треба трохи підрости, то квартиру треба поміняти, то купити дачу.

І коли я нарешті була готова спеціалісти сказали, що поява першого – чудо. Я не можу більше стати мамою.

Мені було 38 років, а Феді – 45. Він переживав, але я не могла допомогти. Одне тішило – у нас є син, з яким у чоловіка чудові довірчі стосунки.

Минали роки. Матвій виріс, закінчив інститут, зустрів дівчину та переїхав у іншу країну. А ми з Федором залишилися вдвох.

Через місяць я йшла вулицею і цілком випадково, помітила Федора з якоюсь дівчиною. Вона була при надії і про щось жваво розмовляла з моїм чоловіком. Характер їхніх стосунків зрозуміти було просто.

Виявилося, що чоловік ніяк не наважувався розповісти, що йому треба піти в іншу сім’ю, адже він стане батьком. І відпустила. Без з’ясування стосунків. Я була вдячна Федору за все, що він зробив для нас, і щиро хотіла, щоби він був щасливий.

От тільки не знаю, що мені робити у своєму порожньому домі. У всіх життя вирує, а зі мною тільки самотність…

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page