fbpx
Без категорії
Чоловікова матуся заявила: «Сплатіть мені ресторан на ювілей, це і буде вашим подарунком». А мені так хочеться спустити її з небес, але чоловік уперся

Скоро моїй свекрусі виповниться 50 років. Майже рік ми з чоловіком думали, що ж їй подарувати на це свято. Не можу сказати, що ми потребуємо чогось, достаток у домі є, але ми і не олігархи. Чоловік отримує трохи більше 20 тисяч гривен, я близько 10 000, за мірками провінції це норм. Тому думали їй якусь техніку купити. Але у неї все є, а щось дуже новомодне вона не хоче: «Я все одно буду робити все своїми руками, мені не потрібна кухонна фігня, яку зараз рекламують».

Ну окей, мій чоловік запитав прямо: «Мамо, що ти конкретно хочеш?». Ось вона і заявляє: «Оплатіть мені ресторан на ювілей, це буде найчудовіший і пам’ятний подарунок!». Що це, хай йому грець, за подарунок? Всі поїдять досхочу, поп’ють за наш рахунок і пшик – ніякого подарунка і немає! Але чоловік уперся: хоче мама, значить зробимо. Ну нехай, я по ресторанах не ходжу, тому не знала наскільки там все дорого, думала як в кафе, ну 5-ть максимум заплатимо і все. І то – дорого.

Прийшли в посередній такий ресторан, головне, щоб ближче до дому. Треба замовити на 12 осіб: свекруха, ми, вітчим чоловіка, його брат і інші сімейні друзі – товариші свекрів. Коли нам нарахували банкетне меню, я мало не впала – 12 000, це по 1000 з людини! О ні! Це більше ніж половина зарплати чоловіка! Я в сльози! Адміністратор стала вираховувати по-новому: робила знижки, дещо з випивки і фрукти можна самим принести, прибрали банкетну мішуру типу кульок та іншого мотлоху, все одно вийшло мінімум 9 000. Я все одно не можу усвідомити такої ціни, але чоловік сказав: будемо замовляти!

Вийшли з ресторану, сіли в машину, мене просто теліпає. 9 000 на вітер! Прошу чоловіка поговорити з мамою, щоб він з нею домовився – дасть їй п’ять і нехай вона купить те, що хоче, хоч річ в домі буде, а ресторан хай вітчим оплачує. Виявилося, що він уже взяв дві путівки на два тижні у Єгипет. А друзі родини звісно не будуть скидатися грошима, щоб самим платити за банкет. «Ну а чому б і ні?» – питаю. Чоловік тільки пальцем біля скроні покрутив і все.

Тепер не можу спати: гроші викинуті невідомо на що, аванс вже внесений, хоча можна і забрати. На пам’ять від цього подарунка будуть тільки фотки, відеозаписи і все! Кажу чоловікові: забери мою долю, я не піду, заощадимо на мені. Але з такою заявою я нариваються тільки на осуд – мовляв, навчися поважати мою маму! А як її поважати – хіба не занадто їй просити такий дорогущий «подарунок», який забудеться на наступний день? Друзі, напевно, усілякий дріб’язок подарують, і вона буде робити вигляд, що щиро всім цим захоплена!

Чесно – хочеться зателефонувати свекрусі і все прочитати, то, що я тут написала, але поки стримуюся. Так, ми молода сім’я і поки без дітей, так, у нас є своє житло, і навіть машина. Але ми б могли ці гроші покласти собі в скарбничку, подарувавши хоча б чисто символічний подарунок або половину цієї суми грошима в конверті. У нас же теж свої запити є! І діти, можливо, скоро будуть. Ну чому не можна зробити ювілей вдома, а хвалитися пере усіма рестораном? Чому ми повинні її друзів годувати і поїти?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page