Чотири місяці тому свекруха прийняла нас із синочком у своїй квартирі. Ми одразу їй сказали, що як тільки усе налагодиться із роботою у нас – з’їдемо і наша присутність у її домі тимчасова. Але так склалось, що тест показав дві смужки і ми з чоловіком зрозуміли, що “тимчасово” триватиме трішки довше, ніж ми планували. думали, що бабуся зрадіє новині, але вона й недослухавши радісної звістки виставила нас надвір.

Тамара Олексіївна жінка із дуже складним характером. Лиш її покійний чоловік і знав до неї підхід, його вона любила і йому вона посміхалась. Усі інші лиш на горіхи отримували.

Ми з чоловіком після того, як одружились, увесь час окремо від неї жили. Мені здається, якби ми не телефонували, то вона б і не згадала, що має сина. Нас вона ніколи не чекала і не кликала до себе. Прийдемо її зі святами вітати, так вона бурчить невдоволено. Ми посидимо трішки і у двері, бо прямо відчували що заважаємо.

Ми до останнього борсались і не бажали змиритись із тим, що доведеться помочі у його мами просити. ми на одній фірмі працювали із чоловіком, тому роботу втратили разом і несподівано дуже. Три місяці ще більш-менш, а потім прийшли на поклон до Тамари Олексіївни. Пообіцяли, що житимемо не довго і щойно з’явиться можливість – з’їдемо. Вона не була в захваті, але дозволила переїхати.

Прожили ми у неї чотири місяці і вже ніби призвичаїлись і навіть ремонт мілкий зробили у кімнаті собі, аж тут тест показав дві смужки. Ми з чоловіком були дуже щасливі, адже перший син нам дався дуже важко і після багатьох років очікування. а тут чудо таке.

В піднесеному настрої ми повідомили прекрасну новину свекрусі. але вона навіть не дослухала. Встала, поглянула на нас важко і сказала, що ми повинні з’їхати через два дні. Для нас такі її слова були дуже несподіваними, адже ми вважали, що вже вона до нас звикла:

— Я й так не можу спати спокійно і жити нормально. Ви зайняли увесь мій простір, а тепер ще й немовля сюди? Шукайте собі житла деінде, а я чим змогла вже допомогла.

Чоловік намагався ще із мамою поговорити, щось їй довести, але вона людина категорична – слухати не стала.

Нині ми переїхали до моїх батьків. тато із мамою на балконі поки ночують а ми в кімнаті. проте, питання це не вирішує.

Ніяк не можу зрозуміти свекруху мою. Вона ж знає. як нині важко і усім не просто. Чому вона нас виставила? як може бабуся так вчинити із онуками , а мама із сином?

А ви ю змогли так зробити тільки тому, що ваш “простір” зайняли найрідніші?

Ольга Т.

28,03,2023

Головна картинка ілюстративна.