– А в Параски Козубихи козу з козенятами!, – мало не з повітря матеріалізувалася ще одна сільська пліткарка Анна.
Історія була класична: виходить Марія доїти корову, насипала курям, дала свині і вже пішла до кролів, як ось лежить їхній кріль Мартин без кpовиночки в тiлі. Але поки вона розбудила чоловіка. То кричала на цілу вулицю і з кожного паркана вигулькувала голова, яка не просто чула про Чупакабру, а чула про неї з усіх віддалених хат у селі. Чомусь вони порахували, що ті господи, які вкінці села, ті й найбільше постраждали від чупакабри.
Отож, люди в селі того дня мали роботу: ловити кури та запихати до курника, забивати стайні дошками, перевіряти горища, поштурхувати пса, бо ніразу не гавкнув, як в селі така біда. То за що його годувати. Не дісталося, хіба, котам, бо вони завчасно втекли.
Далі газди ще сварилися, бо хто мав городити ту чи іншу ділянку городу, а дехто розгородив. Коли орав і не поставив на місце. Колотилося цілий день і колотилося ще й би ніч, але ось Василь Мацюхів прийшов до генделика і замовив чарочку, а далі почав оповідати.
– Ви розумієте? Я приходжу вчора до клітки, даю йому їсти. Потім знову подивився, а він здувся. Думаю, отут трохи проб’ю і все спорсне, але де… Отак мій найкращий кріль і пропав. Але та язиката жінка, ні аби спитати, то вже на пів села розголосила про чупакабру…
Село ще цілу ніч гуділо, особливо старалися чоловіки, які пригадали й своїм жінкам всі недоречні слова, які ті кидали їм. Ще пригадали, що прийдеться додатково попрацювати аби повіддирати дошки, якими забили кучі і двері:
– От вигадав бог жінку аби чоловік мав роботу, – не один казав та пихтів з молотком та ломом.
Жінки мовчки те слухали, бо й, справді, вину свою відчували. Щоб на комусь зігнати злість, вони вирішили кликати Марію Мацюхову Чупакаброю.
Фото Ярослава Романюка.
