Чую, знову мамин телефон задзвонив, а паралельно і мій. Мама місця собі не знаходить, ось бачу, ще мить і вона таки відповість, але я дивлюсь на неї поглядом строго вихователя: “Не смій, ми повідомили що нас немає, хай самі викручуються”.
Ніколи не думала, що мені маму доведеться рятувати і виховувати у її 67 років, а все через мого братика і його дружину. Дуже вже у них погляд на життя цікавий і бачення того, якою є роль бабусі у вихованні їхніх діточок.
Живуть брат із дружиною в орендованій квартирі. Фінансовим забезпеченням займається один брат, адже невістка сидить у декреті. Навіщо, питається, було одружуватися, якщо вони не були готові до дорослого життя? Але це таке… Зараз питання зовсім в іншому.
Мама дуже за них переживала, тому стрибала вище голови, щоб їм допомогти, незважаючи на негаразди зі здоров’ям. Вона на пенсії, але все одно не сиділа без діла. Працювала якийсь час прибиральницею, адже нікуди більше не брали. Вона зі своїх скромних доходів намагалася хоч щось викроїти та дати братові.
Невістка ще й мені в кишеню зазирала. Мовляв, чи не хочу я ліжечко чи коляску племіннику купити. Нормально, га? А батьки йому навіщо?
Виходить так, що дитина з’явилась у них, але всі довкола врапт стали їм зобов’язані. Чудова ідея!
Я допомогла б, але розуміла, що то буде лише початок і що б я не подарувала, а братова вважатиме, що я могла б і більше для племінника єдиного зробити. Я накупила кульок ,узяла теплий конверт у коляску для малюка на тому і все. Вважаю, що то гарний подарунок від тітки і тому совість моя спокійна
Після виписки невістки я, як і багато хто, змушена була виїхати за кордон на кілька місяців. Повернулась я три місяці тому, адже випадково дізналась від сусідки, що мама моя лежить у стаціонарі. Вона мені про це не розповідала телефоном, щоб я не хвилювалася.
Коли я до неї вперше прийшла, то моєму обуренню меж не було. Виявляється, вона няньчила онука, поки молоді батьки відпочивали з друзями, перевтомилася, і їй стало зле. Так от, вона уже тиждень “відпочиває” тут,а брат із невісткою жодного разу її не навідали. Жоднісінького разу до мами рідної не приїхати, не побалакати зі спеціалістами, та їсти в кінці кінців не принести.
Я з братом мала дуже серйозну розмову, але толку від того ніякого:
— Я на роботі, дружина із дитиною, то хто до неї мав туди їздити? Гроші вона з собою узяла ніби як. Що ти від мене хочеш?
Маму виписали, вона трішки оклигала. Я їй категорично забороняла брати до себе онука, як би невістка і брат не просили. Часто, вони могли приїхати ніби як на гостину, а потім цілий спектакль розігрували, що ось друзі зателефонували щойно, вони у кафе поруч і ми хочемо до них на годинку, але хто із малюком буде? Мама кілька разів таки залишалась із малим, але я так реагувала на те, що такі ізити стали рідкістю.
А нещодавно брат мій повідомив, що їх запрошено на весілля. Дуже просив нас обох на два дні побути няньками. Я одразу відмовила, сказала, що не братиму на себе таку відповідальність, але брат із невісткою. як виявилось. не запитували, вони були впевнені, що ми з мамою не відмовимо. Вони придбали новий одяг, гарний подарунок і в п’ятницю увечері уже стояли у нас під дверима, аби вручити нам мого племінника.
Проте, я маму забрала на ці два дні на відпочинок у готелі, що на закарпатті. Брат дзвонить, я відповіла і сказала де ми. Він не повірив і чую, вже там двері винести має. мовляв відчиніть у нас потяг через кілька годин. Я трубку поклала і все на тому.
Два дні вони нас набирали постійно і надсилали повідомлення. Мама моя не відпочивала, а місця собі не знаходила, бо ж бачте, ми не допомогли її синочку. Говорить, що то святий обов’язок матері дітям допомагати і поки у мене своїх не з’явиться, то я її і не зрозумію. Мовляв брату моєму справді важко і молоді тато і мама мають хоч інколи відпочивати, бо так і до розпаду сім’ї не далеко.
А я вважаю, що то буде гарна наука їм на майбутнє. А маму я захищатиму і надалі. А хто ще про неї подбає, якщо вона сама себе не жаліє?
Хіба ж я не права?
05,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
