fbpx

Чи то серйозно, чи жартома Сергій Павлович сказав: «Звичайно, але з умовою, що запросите на новосілля». Ці слова почула молода жінка, що якраз зайшла. Керівник відрекомендував її своєю коханою дружиною Оксаною Антонівною, керівницею піар-служби компанії, а також представив їй свою нову заступницю. Дарині сподобалося, що в Оксані вона не побачила навіть тіні ревнощів. Тільки дівчина ще не знала, що висновки робити зарано

Дарина вирішила піти від Арсена, з яким уже рік проживала разом у його квартирі. Та не встигла вона таємно від нього спакувати свої речі, як хлопець з’явився на порозі. Він усе зрозумів, так як останнім часом дівчина все частіше говорила, що не може дальше жити за рахунок її батьків, що надсилають гроші на інститут та їжу, тоді як Арсен ніяк не може чи не хоче знайти більш оплачувану роботу. Хлопець клявся, що її кохає, годував обіцянками, а тепер ще й речі не хотів віддавати. Та Дарина таки пішла, маючи надію самій влаштуватися на роботу.

І хто б міг повірити, що в першій же фірмі в співбесіді з шефом Дарина отримає не тільки шанс на працю, а й на посаду заступниці директора з маркетингу. Та залишалося відкритим питання житла. Дівчина спочатку винаймала квартиру щодобово, але кошти танули. Вникнувши глибше в справи престижної компанії, вона дізналася, що в них є резервний фонд однокімнатних квартир, які надавалися відрядженим до них працівникам фірм-партнерів. Зарекомендувавши себе старанною працівницею, Дарина наважилася запитати керівника, Сергія Павловича, чи не надали б їй тимчасово житло.

Чи то серйозно, чи жартома Сергій Павлович сказав: «Звичайно, але з умовою, що запросите на новосілля». Ці слова почула молода жінка, що якраз зайшла. Керівник відрекомендував її своєю коханою дружиною Оксаною Антонівною, керівницею піар-служби компанії, а також представив їй свою нову заступницю. Дарині сподобалося, що в Оксані вона не побачила навіть тіні ревнощів. Тільки дівчина ще не знала, що висновки робити зарано.

Так і не дочекавшись від Дарини запрошення на новосілля, очевидно, дівчина сприйняла ту його умову за жарт, керівник схитрував. Він сказав Дарині, що разом із працівниками фінансового відділу, чекає її в кав’ярні, що навпроти фірми. Однак в невеликій кімнатці закладу вони були одні. Дарина зразу сказала, що дуже цінує ставлення Оксани Антонівни до неї, і не бажає створити в їхній родині проблему. Сергій Павлович виправдовувався, що тільки хотів виявити вдячність своїй заступниці за співпрацю, а сьогодні якраз місяць, як вона працює, то чому б не відсвяткувати.

Вранці наступного дня Дарина в своїм кабінеті побачила розкидані папки й перевернуті крісла. Вона здивувалась, хто б це міг таке учинити. В цей час зайшла Оксана, здивувалася побаченому й запитала, як Дарина провела вчорашній вечір. Нічого не підозрюючи, дівчина розказала, що Сергій Павлович такий люб’язний, пригостив її вечерею за сумлінну працю, і що вони обоє таке чудове подружжя. Оксана Антонівна, ніби між іншим сказала, що в кабінет заходив новий системний адміністратор Арсен, може, він в курсі, хто це так побешкетував.

Коли виявилося, що новий працівник це і є колишній хлопець, Дарина влаштувала йому сцену, та він все заперечував. Але капості на цьому не припинилися. Під час обідньої перерви Дарина, секретарка Сергія Павловича та його дружина пили каву. Після обіду заступниця повинна була провести нараду. Але трапилася халепа: Оксана «ненароком» зачепила ліктем дівчину, духмяний напій хлюпнув на білосніжну блузку, тож Дарина побігла в туалет, щоб змити пляму. За дзюрчанням води не почула, як клацнув замок у дверях. Вона безперестанку стукала й гукала когось, щоб відчинив. Нарешті її почув Арсен, що проходив мимо. Та замість вдячності дівчина дорікала йому, що він замкнув її навмисно.

Нарада, зірвана зловмисником, була лише квіточками. Справжні емоції вирували через підписання заступницею документів, які були в приймальні, на яке та не була уповноважена. Хоч Дарина заперечувала, підпис свідчив не на її користь. В цій підставі дівчина знову підозрювала колишнього, мовляв, спеціально влаштувався на фірму шкодити їй. Та попереду ще була кульмінація.

Керівник зробив Дарині останнє попередження: якщо до вечора не підготує нові документи, він її звільнить із таким формулюванням, що жоден працедавець в їхньому місті не візьме її на роботу. Дівчина не встигала з виконанням й вирішила доопрацювати вдома. Та не відійшла вона від офісу й на десять метрів, як хтось тихо підкрався з-за спини, вихопив ноутбук, швидко відбіг і зі всієї сили кинув на дорогу. І це був не Арсен.

У цей час хлопець виходив із фірми і все бачив. «Прощай, моя робото», – з жалем промовила дівчина, та Арсен спробував заспокоїти: «Дивись, жорсткий диск неушкоджений, тож за ніч я відновлю усі документи. А зараз давай повернемось в офіс і вмовимо охоронця надати нам відео, що відбувалося зовні і всередині приміщення за останній час». Право переглядати відеофайли мав тільки керівник, але Дарина вимагала, так як є його заступницею, і охоронець погодився.

Маючи на руках відеодокази, що підроблений підпис на документах, зірвана нарада, розбитий ноутбук – це справа рук коханої дружини Сергія Павловича, Дарина постукала в його кабінет. Реакція шефа була не такою, на яку сподівалася Дарина. «Тебе звільнено». Дівчина почала збирати особисті речі зі свого, вже колишнього, кабінету, як почула в коридорі голос генерального директора. Вона вирішила ризикнути і вручити йому папку з документами, які виправдовували її, хоч мала малу надію на успіх.

Генеральний переглянув усю документацію в кабінеті підлеглого й викликав дівчину до себе. Вона не чекала справедливого рішення, але несподівано для всіх директор звільнив подружжя й на місце Сергія Павловича призначив Дарину. Дівчина перепросила Арсена за те, що в усіх капостях звинувачувала його. Пара помирилася й проживає разом.

You cannot copy content of this page