fbpx

Дарина мовчки пішла в свою кімнату. Іншого вона і не очікувала почути від своєї матері, а так хотілося, щоб мама просто обійняла її і сказала, що любить. Не потрібні їй ці велосипеди, просто хочеться, щоб мати була доброю і несварливою

Друга мама

— Софійко, сонечко, ми тебе дуже любимо, ось подарунок, який ти так хотіла! З Днем народження, донечко!

Батьки Софійки викотили гарний, яскравий велосипед. Дітлахи оточили Софійку, і з цікавістю розглядали подарунок. Софійка була в захваті від нього, і намагалася виїхати в сад, щоб покататися.

Осторонь від дітей стояла Даринка, подруга Софійки. Вона плакала: «Ну чому Софійці так пощастило з батьками? Вони її так люблять, піклуються, не те що моя матір».

— Дарино, чого розсілася, йди посуд помий, ніякої користі від тебе!

— Мамо, я щойно помила, там не залишилось жодної виделки..

— Ти глянь на неї, що би такого зробити, щоб нічого не робити, ледащо! По вечірках тільки ходити і можеш!

— Мамо, Софійці такий велосипед красивий подарували, і клоун був на святі, повітряні кульки, феєрверки мені так сподобалося! Тітка Ліза така хороша, і Софійку любить…

— Нічого собі, сподобалося їй, значить більше не підеш! Велосипеди їй подавай з клоунами, кульками та фереєрверками! Забирайся, невдячна, зовсім нічого не цінуєш!

Дарина мовчки пішла в свою кімнату. Іншого вона і не очікувала почути від своєї матері, а так хотілося, щоб мама просто обійняла її і сказала, що любить. Не потрібні їй ці велосипеди, просто хочеться, щоб мати була доброю і несварливою.

Ганна народила Даринку в 20 років від свого першого хлопця, який покинув її. З перших днів вона незлюбила доньку, бо вважала, що поява дитини зіпсувала їй все життя. До батьків у село Ганна переїздити не хотіла, і викручувалася сама, як могла.

Дарину віддала в садок, в 2-х річному віці. Працювала медсестрою в лікарні. Вечорами часто приходили подруги, сидячи на кухні, розпивали різні напої. Чоловіків в Ганни було достатньо.

Батько Дарини, Юрій, новину про нпояву доньки сприйняв негативно, і залишив свою дівчину.

Ганна обдумувала різні варіанти, але все ж довелося народжувати. Як на зло,  Даринка була копією батька, якого вона ненавиділа.

— Дарино, що поїсти є? Мати втомлена прийшла, увесь день на ногах, а ти боки відлежуєш, ледащо?

— Мамо, не починай. Ось картопля на плиті, їж. Знову вчора з подругами сиділа? Подивися, на кого ти стала схожа? Як тебе з роботи ще не вигнали?

— А що тобі не подобається? Я працюю, маю право розслабитися з подругами. А ти, йди вчи уроки, 12 років, а вона маму життя вчить!

Після уроків, Даринка не поспішаючи йшла додому. Знову треба готувати, прибирати, прати. У неї не було дитинства. Біля під’їзду її чекала тітка Ліза, мама Софійки.

— Даринко, у мене для тебе погані новини: твою маму забрали до відділку. Вона не заплатила за дорогі препарати і втекла. Тепер її будуть судити, і скоріше за все посадять. Забрати тебе нікому, тому, якщо ти не проти, можеш пожити у нас.

Проти?! Це ж була мрія Даринки! Тітка Ліза просто зразок ідеальної матері. Маму їй було не шкода, ні крапельки. За свої 11 років вона не бачила нічого хорошого, одні докори.

Цього дня її життя змінилося. Тітка Ліза поводилася з нею, як з власною донькою. Нарешті, вона відчула турботу і увагу.

Минуло 5 років.

— Дарино, чому не цікавилася, як там твоя мати? Ти не рада бачити рідну матір? А поїсти щось є?

Дарина дивилася на чужу для неї жінку, ніякої радості вона не відчувала. Всі ці роки без неї, вона була щасливою. Даринка побачила, як повинно бути в справжній сім’ї. Після закінчення школи Дарина перебралася в квартиру, де вони раніше жили з мамою.

Наступній рік був справжнім випробуванням. Мама відпочивала з подружками кожного дня, їй набридло ходити по барах, і забирати звідти свою матір.

— Мамо, ти брала мої гроші? Чому ти це зробила? Я відкладала із зарплати, щоб назбирати на курси, а ти витратила! Та що ж ти за людина така, у власної доньки забираєш!

— Даринко, тобі що, для матері шкода?

Дарина побігла до своєї другої мами.

— Тітко Лізо, я більше так не можу. Вона витратила мої гроші, які я відкладала на курси!

— Даринко, ну що поробиш, це твоя мати. Ось, візьми гроші на навчання, повертати не потрібно, доню…

Даринка обійняла цю тендітну, маленьку жінку, яка стала їй такою рідною, другою мамою.

Коли дівчина знайшла свою долю і створила власну сім’ю. Одного разу приїхала до своєї тітки Лізи і коли підходила до її будинку, на вже знайомій їй вулиці зустріла свою рідну матір, яку не бачила вже кілька років

— Дарино, це твоя дитина? Ти зовсім забула про матір, невдячна! Грошей дала б!

— Так, це моя дитина. Я вийшла заміж за хорошу людину, живу далеко звідси. Зараз ми приїхали в гості до тітки Лізи, вона дуже хотіла побачити мого сина. Грошей я тобі не дам, все одно витратиш не за призначенням.

— Даринко, стій, куди ти йдеш, я ж твоя мати, ну дай хоча б трішечки…

Дарина йшла дуже швидко і везла біля себе коляску. Вона знала, що більше не повернеться сюди. Їй було все одно, що буде з її матір’ю. В її житті все буде по-іншому! А мама… Нехай живе, як хоче… У неї не було дитинства через матір, то чому вона повинна турбуватися про мамину старість.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page