Де повинен ніч проводити жонатий чоловік, тато двох дітей? Учора мою впевненість у тому, що біля дружини, похитнула свекруха. Прилетіла на всіх парах і з порогу давай волати, що я не маю совісті і що геть не думаю, про свого чоловіка.

Де повинен ніч проводити жонатий чоловік, тато двох дітей? Учора мою впевненість у тому, що біля дружини, похитнула свекруха. Прилетіла на всіх парах і з порогу давай волати, що я не маю совісті і що геть не думаю, про свого чоловіка.

Ми з чоловіком, хоч і живемо окремо від свекрухи, але її присутність незриму я відчуваю постійно. Чоловік годинами з мамою по телефону розмовляти може. От так просто, що на душу лягло, те й обговорюють.

Ромка не вважа єчимось не нормальним те, що його мама через нього ж дізнається. що у нас у домі діється і які в нас плани, або просто, про що ми щойно оце із чоловіком говорили.

Не раз ми мали із ним розмову про те, що так у сім’ї бути не повинно, але ж він мене не тільки не чує. але й не розуміє. а що ж не так? Він так звик. мама його сама виростила, вони із нею найщиріші друзі.

якщо чесно, то я у власній квартирі відчуваю себе зайвою інколи. Прийде свекруха з онуками допомогти, але на малих може і не поглянути. Вона мов зачарована ходить за сином своїм. Він приліг відпочити, вона поруч присяде в’яже. Він у вбиральню, вона біля дверей стоїть балакає.

А коли виходять гуляти на свіже повітря? Починаю я збиратись, а вони на мене дивляться здивовано, мовляв, куди ти в тебе ж діти?

— Дай я з дитиною своєю побуду наодинці, – каже свекруха. – ти й так його у мене забрала. Не з’їм, просто скучила.

А це, запропонували моєму чоловіку досить хорошу посаду. Оклад значно вищий ніж на попередній роботі. от тільки їздити далеко, але то не є критично, адже у нас своє авто.

Аж місяць чоловік поїздив туди, сюди через усе місто, як тут, у минулу середу телефонує і каже, що у мами залишиться на ніч:

— Чого через усе місто їхати. аби поспати вісім годин і знову на роботу добиратись. Від мами всього ж пів години часу на дорогу. Я хочу відпочити.

Звісно, я була проти такого його рішення, навіть свекруху набрала. аби впевнетись що він у неї. вдома чоловіка мого очікувала грандіозна сцена. Я не розуміла, як йому узагалі в голову таке прийти могло.

— Навіть мама моя побачила. що я виморений дуже. Ти не уявляєш як важко годину зранку і годину. а то й білше, після роботи за кермом сидіти. Я став неуважним, на роботі не можу зосередитись. А вчора виспався і сьогодні працював на повній викладці. Не роби бурю на порожньому місці.

Далі – більше. Коли він мені і в понеділок сказав, що напевне в мами залишиться. Я себе не стримувала, сказала, що й сама піду до мами ночувати, бо виморилась із двома малими дітьми, а от він хай розбирається із синами своїми як сам хоче.

Того дня чоловік приїхав додому, але зі мню не розмовляв. Зате, все, що думає висловила його мама. яка приїхала вчора спеціально для того, аби синочка свого захистити.

Волала вона ще на сходовому майданчику. Усі сусіди чули, що я їй сина хочу занапастити і на той світ відправити. бачте, я повинна дбати про нього, а те. що я прошу його додому після роботи повернутись, то не гідний хорошої дружини вчинок.

Чоловік стояв у дверях схрестивши руки і слухав маму. Коли ж та пішла води випити, адже мало голосу не втратила, той з лехкою усмішкою мені сказав:

— Отримала на горіхи?

Мені не посміхається перспектива самій двох синів виховувати. але бачу що все до того йде. Оті його слова про горіхи і та усмішка мене просто дару мови позбавили.

З мамою пробувала порадитись. але в тої принцип невтручання:

— Роби як знаєш, я в будь-якому випадку тебе підтримаю.

Все, від неї іншого не дочекаєшся, бо ж переймається, аби я потім не сказала, що через неї щастя не маю.

Підкажіть, як же мені бути? може це я себе накрутила і справді у цій ситуації не права?

Анна К.