Дощ танцював на вулиці тисячею дрібних краплинок. Вологий вітер був неприємним. Погода дратувала і викликала смуток.
Маргарита почала чекала наступну клієнтку:
– Ех, зараз би забратися під теплу ковдру, а не сидіти на роботі, щодня витрачати, з дев’яти до семи, час свого життя.
За вікном жалібно скавчала дворова собака. Маргарита витягла з сумки залишки обіду, накинула куртку і вийшла до неї.
– Зголоднів? Ось, візьми.
Песик швидко проковтнув половинку котлетки і пюре. Своїми поглядом він висловлював їй подяку, а кучерявий хвіст виляв від задоволення.
Маргарита погладила собаку і повернулася в кабінет. До кінця робочого дня залишалася година. Вона потай сподівалася, що клієнтка не прийде і можна буде раніше піти додому.
Але сподівання виявилися марними. Вхідні двері скрипнули.
– Вітаю! Я на манікюр. – промовила дівчина, років вісімнадцяти з величезною парасолькою і сяючими очима. У кумедному різнобарвному береті.
Дивлячись на її дитячу посмішку, Маргарита забула про нудьгу. Здавалося, що навіть сонце розштовхало хмари і заглянуло подивитись на її радість.
– Проходьте будь ласка. Що будемо робити?
– На ваш розсуд, головне як найяскравіше.
В голові Маргарити промайнули думки: «Якась дивна дівчина. Хоча б гроші в неї є, а то раптом не заплатить?»
Пальці дівчини були довгими з красивою нігтьовою пластиною. Тонкі напівпрозорі руки були такими теплими, що Маргарита відчула це тепло яке зігрівало.
– Напевно у відпустку збираєтеся?
– Так, тепер можна і у відпустку.
У погляді дівчини промайнула якась туга з минулого. Маргарита аж збентежилася, але розпитувати не стала. Дівчина похитала головою, немов скидаючи неприємні спогади і знову посміхнулася.
– Яскравий манікюр зазвичай роблять до відпустки або на свята.
– А у мене дійсно свято. Я перемогла недугу!
На очах Маргарити виступили сльози. Але дівчина попереджаючи її емоції, швидко заговорила:
– Не треба мене жаліти. Я впоралася і пишаюся собою. Тепер у мене все добре! – її очі засяяли ще яскравіше і навіть якось урочисто.
Маргариті захотілося обійняти цю тендітну дівчинку, щосили пригорнути її до себе.
Манікюр вийшов розкішний. Вони ще довго розмовляли, жартували, сміялися. Потім разом вийшли на вулицю.
Дощ майже закінчився. Пахло соковитою, вологою травою та чорноземом. У переплутаних гілках красиво співали птиці.
Йдучи додому Маргарита була найщасливішою. Дощ більше не дратував. Вже не хотілося пірнути під теплу ковдру.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
