День народження у моїх друзів і співробітників, Євгена й Наталі, запам’ятався мені не тільки тому, що там було дуже весело, але й тому, що в мене відтоді почалися проблеми: Єва приревнувала свого чоловіка Владислава, і то тільки тому, що він танцював зі мною. Я ж люблю веселитися й жартувати. Влад також – душа компанії, на відміну від його дружини, що сиділа незворушно, як та мумія.
Після танцю Влад галантно вклонився, поцілував мені руку і провів на місце. Потім він сів біля своєї дружини, обійняв її, але Єва фиркнула, скинула з плечей його руку, щось впівголоса виговорювала йому. Коли Влад запропонував Єві потанцювати з ним танго і попросив іменинника Женю ввімкнути музику, вона й далі сиділа, ніби приклеєна до крісла, тож ми знову танцювали вдвох. А це ж танго, запальний танець.
Коли стихла музика, Єва різко встала й вийшла з кімнати. Господиня свЯта Наталя пішла за нею, за ними Владислав. Єва скаржилася Наталі, що чоловік занадто веселиться і запалює, не звертає на неї увагу, а Владу почала скаржитися, що недобре почувається: «Краще їдьмо додому». Він послухався, і подружжя, попрощавшись, поїхало додому.
Та Влад скоро повернувся. Вдома він помітив, що забув у гостях документи, які йому на завтра будуть потрібні для підписання договору, приїхав за ними і вирішив залишитися з нами святкувати, ніби нічого й не сталося. Я знову кружляла з ним у вальсі. Євген знімав на відео. Розійшлися ми далеко за північ.
Вранці ми всі, я, Женя й Наталя, були в нашому архітектурному бюро свіженькі, як огірочки. Начальник у нас був строгий, тож ми зразу занурилися в проєкти. Під час перерви Наталя сказала мені, що їй вночі телефонувала Єва, питала, де Влад і зробила висновок, що він пішов зі мною. Як пізніше виявилося, він ночував у мами, не хотів, бачте, турбувати дружину, а маму, виходить, турбувати можна.
Розповім трохи про нашу компанію. Я, Наталя, Єва дружили з першого курсу академії. Потім Наталя почала зустрічатися з нашим однокурсником Євгеном Прокопенком, і вони одружилися, коли почали вже працювати. Першою на останньому курсі вискочила заміж Єва за успішного бізнесмена Владислава Остапчука, і пішла по салонах красу наводити та дизайнерські манікюри малювати. Працювати вона не хотіла, а навіщо при заможному чоловікові? Та й навчалася вона не дуже добре. Всі курсові проєкти і навіть дипломну допомагав їй робити Женя.
Нам трьом пощастило: я та Прокопенки влаштувалися в одне архітектурно-інженерне бюро. Ми продовжували дружити з Євою та її чоловіком, який допомагав нам у плані корпоративів і зустрічей партнерів компанії, так як очолював мережу закладів громадського харчування і робив нам, по знайомству, суттєву знижку. “Яко друзям дружини”, – жартував він.
Коли цього разу шеф доручив мені зв’язатися з Остапчуком, щоб узгодити меню, Єва, ця «отелло в спідниці», все зіпсувала. Вона продовжувала набридати Прокопенкам своїми домислами, що Влад хоче завести зі мною роман, а я також ніби не проти. Євген не витримав і сказав: «Засиділася ти, подруго, вдома, за багатим чоловіком, і всякі дурниці лізуть тобі в голову. В Поліни(тобто в мене) вже є бой-френд». І запропонував їй, на свою голову, роботу в нашому бюро, де якраз звільнилося місце дизайнера: «Не бажаєш професію згадати? – і попередив: Але там працювати треба».
Як я пізніше зрозуміла, Єва погодилася, бо не стільки хотіла працювати, скільки мене контролювати. Наш керівник, Володимир Олександрович, прийняв її тільки завдяки рекомендації Жені Прокопенка: «Мене бентежить, що після академії ви не працювали, у вас нема досвіду, а ми тут постійно в режимі дедлайну. Якщо хтось гальмує – віддувається весь колектив». Та Євген пообіцяв узяти шефство над Євою, словом, поручився за неї, про що потім не раз пожалів.
Наша Отелла не стільки працювала, скільки напрошувалася до мене в подруги, лестила мені, що гарно вдягаюся, питала, де я купую такі гарні речі, цікавилася особистим життям, а, як з’ясувалося згодом, стежила за мною й підслуховувала. Якщо я з кимось розмовляла, то Єві вчувалося, що я називала ім’я Влад. Тоді вона набирала номер чоловіка і коли виявлялося, що зайнятий, підозріло глипала на мене. А як вона підставляла Женю: йшла з роботи, бо ніби почувається недобре, а, насправді, ходила назирці то за мною, то за своїм благовірним.
Якось ситуація повторилася: Влад не піднімав слухавку, бо проводив нараду, мене шеф викликав у кабінет і дав непросте завдання: вирішити із замовником спірні питання в одному з ресторанів, рекомендованих Остапчуком Владом. Я вирушила туди при повному параді, а в Єви настільки розігралася уява, що вона, залишивши Євгену свій незавершений проєкт, над яким він, до речі, змушений був працювати всю ніч, наздоганяла на таксі “суперницю” аж до мого будинку. Втративши на якийсь час мене з поля зору, вона піднялася в квартиру. Я вже за той час вийшла, а їй відчинив мій хлопець Олег. Це Єву зовсім не збентежило, навпаки, вона сказала Олегу про свою підозру, що її чоловік Владислав і Поліна, тобто я, – пара. І що ви думаєте? Олег їй повірив, і вони обоє включили детективів, шукаючи мене і Влада в місті.
На диво, вони швидко знайшли в затишному невеликому ресторанчику мене, прискіпливого замовника з його чарівною дружиною і …Влада, який, на прохання Володимира Олександровича, влаштував тут нам шикарну вечерю. Вона мала діловий характер, а не те, що напридумували ці двоє ревнивців, які звели нанівець усі старання шефа та всієї нашої команди, зчинивши галас, мовляв, виведуть нас на чисту воду.
Домовленості були зірвані. Володимир Олександрович звільнив Єву з роботи, відмовив у безвідсотковому кредиті на квартиру Прокопенкам, незважаючи на те, що вони сумлінні працівники і чекають поповнення, покаравши таким чином Євгена, що прикривав Єву. Влад пішов жити до мами, а щоб і там Єва його не діставала, поїхав по гарячій путівці в Туреччину. Я вказала Олегу на двері.
Як ви гадаєте, чи помиряться наші три пари, і хто з ким скоріше налагодить стосунки? І чи налагодить узагалі?