Млинці ми любимо всією сім’єю і я часто експериментую з цією стравою.
А ще ми обожнюємо деруни. Тому даний рецепт найвдаліший для нас — об’єднує відразу дві класні страви. Спробуйте приготувати такі млинці обов’язково — і побачите, що вони зникнуть зі столу миттєво!
Основні інгредієнти:
- Картопля — 4-5 штук
- Борошно — 300 грамів
- Яйця — 3 штуки
- Соняшникова олія — 5 столових ложок
- Молоко — 300 мілілітрів
- Цукор — 1 столова ложка
- Часник — 4 зубки
- Сіль, зелень за смаком
Як готувати:
Почистити, добре промити картоплю, порізати на шматочки середнього розміру, викласти в каструлю, залити водою трохи вище рівня картоплі, посолити, зварити.
Після того, як картопля охолоне, подрібнити її з водою, в якій варилася, міксером або блендером.
У суміш додати подрібнений часник, яйця, закип’ячене молоко, борошно, все перемішати ретельно.
Влити в суміш рослинну олію, всипати чайну ложку солі, знову перемішати.
Читайте також: Цей рецепт змусить вас забути про борошно! Манні млинці в 10 разів кращі
Дозволити тісту постояти півгодини.
Налити трохи рослинної олії на гарячу пательню, пекти тонкі млинці середнього діаметра, акуратно кожен посипаючи зеленню. Млинці виходять крихкими, тому перевертати потрібно акуратно і бажано лопаткою.
Ароматні картопляні млинці можна подавати як самостійну страву або ж використовувати в якості основи для начинки з грибів, м’яса або овочів.
Все, смачного! Не забудьте пригостити млинцями друзів і поділитися з ними рецептом!
03/17/2019
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся