Десяте число і рівно опівдні телефон завібрував звичним сигналом. Поглянула, так і є, гроші зараховано. Мама поруч сиділа і посміхнувшись запитала, що ж так мене порадувало. Я спокійно їй усе пояснила, але її реакція мене дуже здивувала. Тепер маю щоденне промивання сірої речовини: “Доню, так не можна, май совість”.

Я зустріла Арсенія дуже давно, під час навчання у коледжі. Я зустрічалася з ним півроку, а потім дізналася, що при надії.

Я думала, що він одразу піде, як тільки дізнається новину, але він залишився зі мною і не втік від відповідальності.

Коли ми все вирішили, обговорили, то зрозуміли, що нам треба винаймати разом квартиру. Тому вже за два тижні я зібрала валізи, як і він, а потім ми почали жити разом.

Чоловікові доводилося нелегко. Я лежала на збереженні, а Арсен і вчився і працював і до мене бігав. Через чотири місяці в нас зовсім скінчилися гроші і нам довелося переїжджати до маленького міста, туди, де жила його мама — іншого вибору ми не мали.

У мами чоловіка тоді теж були нелегкі часи, вони вирішили розійтися з чоловіком, а гроші з великої квартири ділити навпіл. Усі свої гроші мама мого чоловіка витратила на однокімнатну квартиру, а її чоловік вирішив на ту суму грошей розвиватися у своєму бізнесі.

Я не хотіла завдавати якихось незручностей своїй свекрусі, але вибору не було і ми приїхали до неї. На мій подив його мама зі мною досить добре ладнала і ми жили мирно. Вона мені пообіцяла, що в майбутньому у нас із чоловіком усе буде добре.

Ще через деякий час колишній чоловік свекрухи прийшов миритися, а свекруха дуже добра жінка і відразу ж впустила його, адже кохала як не крути. Тепер п’ятеро в однокімнатній квартирі. Коли ж тест знову показав дві смужки, то мій чоловік заявив. що йому все набридло і він іде геть.

Я не мала наміру їхати жити до мами, адже ніколи не ладнала із вітчимом, але й залишитись у домі свекрухи теж не могла. Ще поки жили із її сином, то якось я собі все це виправдовувала, а тепер постало гостро питання житла.

Мама мого колишнього чоловіка дуже довго ще вибачалася, що так вийшло, хоча мав це робити мій чоловік, який пішов. Мені після розлучення було дуже не просто, і ми в прямому розумінні слова почали виживати. Мені довелося влаштуватись відразу на кілька робіт, щоб хоч трохи вистачало грошей на утримання двох моїх дітей. Добре, що свекруха нам дім знайшла у селі не далеко від міста у якому жила. Там і двір свій і робота мені поруч була і до підробітку їхати кілька хвилин велосипедом.

Чоловік про наше існування забув просто. Про якусь допомогу мені чи мали я мовчу узагалі – не було її. я намагалась домогтись чогось,але не вийшло, адже він ні роботи, ні постійного місця проживання не мав. Моєю опорою стали свекри.

Десять років поспіль вони десятого числа – день коли отримували пенсію, передавали мені частину грошей. Так, я розуміла, що вони літні люди, але вибору іншого не мала, мене ті три тисячі дуже виручали. Хто сам діток підіймає. мене зрозуміє. Кожна гривня має вагу золота.

А моя мама була зайнята життям особистим. Вони із вітчимом грались у Санта-Барбару і сходились, розходились по триста разів на рік. Усе це із феєрверками і бубнами і навіки-вічні щоразу. Якось мама і не цікавилась, як я живу, на які гроші, що їм, у що одягнена.

А тут прийшла до нас на гостину саме десятого і рівно в обід мені повідмлення прилетіло про зарахування коштів від свекрів.

Мама коли дізналась, що свекруха і свекор мені допомагають, горланила так, що стеля підіймалась. їй дуже прикро, що я здорова жінка смію брати кошти у літніх людей. За її словами я в тому віці, що сама їм допомагати повинна і двоє діток то не виправдання.

Тепер щодня телефонує і і просто вимагає мене відмовитись від допомоги.Говорить, що так не гарно іїй соромно дуже.

Скажіть мені будьте-ласкаві, невже то така дивина отримувати підтримку від батьків чоловіка. Я кручусь, мов білка у колесі, але двоє дітей то не жарти. Я не сплю і не чекаю того повідомлення, заробляю гроші на одяг взуття, оплату комунальних.

Невже мені і справді треба відмовитись від допомоги рідних людей? Але ж вони не для мене особисто, для діток передають.

То що б ви зробили на місці моєму? Відмовились би?

29,03,2023

Головна картинка ілюстративна.