fbpx
Історії з життя
Дійшло до неї, що квартири, гроші, нічого не значать, якщо здоров’я нема. Сказала мені по секрету, що пропише Марину і сина в квартирі. Подарує її їм. Аби на ноги встати. Просила мене, щоб я з Мариною поговорила і та до неї приходила і допомагала

В наш будинок в’їхали нові сусіди. Молоді чоловік і дружина, Олег і Марина. Тільки два місяці, як побралися. Квартира була куплена батьками Олега. Гарна, двокімнатна. Меблі теж купили вони.

Наречена в’їхала в нову квартиру лише зі своїми особистими речами. Одна невелика валіза на коліщатках і сумка. Все.

Цю новину обсмоктували сусідки на лавочці, а їм цю таємницю повідала Олегова мама. Вона ж і розказала, що невістку свою прописала тільки тимчасово, що квартира оформлена на неї, а не на сина. Мало що. Раптом шлюб невдалим виявиться, невістка половину квартири забере. А може і всю, якщо діти з’являться. І що тоді?

Сусіди наслухавшись і надивившись різних випадків з життя, матусю підтримали. Похвалили за передбачливість. Про всяк випадок почали уважно придивлятися до молодої дружини. Що вона за птиця така?

А дівчина була веселою і спокійною. Кожен день вона приходила з роботи, купувала продукти. Готувала чоловікові вечерю. Він теж не затримувався, приходив вчасно. Іноді вони гуляли у дворі, або сиділи на лавочці і дивилися на дітей. Напевно думали про своїх.

Свекруха забігала мало не щодня. Господарювала у квартирі молодого подружжя, часто покрикувала на невістку. Чути було аж у під’їзді. Лице весь час незадоволене, сердите.

Якось її син впав на роботі і потрапив до лікарні. Мала відбутися операція на коліні. Процес одужання міг затягнутися на кілька місяців.

Марини ніде не було видно. Я думала, що вона постійно біля чоловіка буває, поки не зустріла на сходах Олегову матір.

– Марина поки у подруги живе, – опустила очі вона.- Я попросила її там пожити. Нічого їй одній тут перебувати.

– Так вона не живе тут? – здивувалася я.

– Ні. Ми не стали прописку продовжувати. Сама знаєш, який час.

– А син не проти такого рішення?

– Я що він скаже? Квартира моя. Сам він у нас в квартирі прописаний. А тут я господиня. Чужі мені не потрібні.

Ну, я нічого не сказала. Зате дивлюся, вона не важно виглядає. Ледве дихає. Каже, що їй погано днями було, тиск зашкалює, чоловік ледь виходив. Сказала мені це і пішла додому, тримаючись за стінку.

Я пішла, а ввечері сусіди мене просвітили. Мовляв син з мамою сперечається, хоче, щоб дружина за ним дивилася. Скоро його випишуть, а матір забороняє, щоб Марина до нього повернулася. Все квартиру свою береже. Трясеться над добром. Невістка приходила щось зі свого одягу взяти, то вона валізу цілком викинула. Мовляв, щоб жодної ганчірки її в квартирі не було.

А сама ледве ходить, але все ж не лягає в стаціонар. Боїться, що сина випишуть і він без її дозволу дружину пропише. Вже і чоловік її просив, щоб залишила дітей в спокої. Нікого слухати не хоче.

Через два тижні сусідку забрала швидка. Я ходила її провідати. Всі права сторона не працює. Говорить, але з важкістю, і мало що з того можна зрозуміти. Тепер вона вже нічого не хоче, ні квартири, ні грошей. Плаче, і думає тільки щоб відновитися повністю. Ніщо її не тішить, навіть те, що син виписався і вдома вже.

Дійшло до неї, що квартири, гроші, нічого не значать, якщо здоров’я нема. Сказала мені по секрету, що пропише Марину і сина в квартирі. Подарує її їм. Аби на ноги встати. Просила мене, щоб я з Мариною
поговорила і та до неї приходила і допомагала.

– Вона мені так потрібна, – скиглила вона. – Мені масаж треба робити. Син не хоче зі мною розмовляти, чоловік не може.

Я поговорити обіцяла, але вмовляти не буду. Нехай дівчинка сама вирішить, що робити.

Коли добре було, то де ховала своє співчуття і розуміння?

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!