Ти ще не відкрив очі, але безпомилково відчуваєш – чи вдома той, хто тобі дорогий чи вже пішов на роботу.
Тільки що приготовлений млинець моментально зникає.
Зі скрипу ламінату ти точно знаєш, хто і куди пішов.
Якщо хочеш попити чаю, треба обійти всі комп’ютери, тому що чашки періодично туди переїжджають.
На холодильнику серед магнітиків – оголошення «Котлети їсти тільки з гарніром».
З повороту ключа в замку вони знають, в якому ти настрої.
Вночі на тебе хтось складає коліна.
Над рушниками у ванній підписані імена.
8 зарядок на 3 телефони і всі не підходять.
Ти півроку дивишся на кухонну перегородку і думаєш: “Ось в суботу точно покрию другим шаром”. А через півроку починаєш пити чай спиною до перегородки і це питання тебе більше не турбує.
Шкарпетки йдуть в прання парами, а повертаються по одній.
Тебе спочатку годують, і тільки потім запитують: “як справи?”
У холодильнику майже нічого немає, але з цього завжди можна щось приготувати.
Коли всі вдома, вони страшенно заважають. Коли нікого немає, страшенно нудно.
Люди з вищою освітою сперечаються через те, хто повинен ходити червоною фішкою.
Купили в кімнату два великих крісла, але все одно всі сидять, як раніше, на кухні.
Лягаєш спати, а по стелі – біжать тіні від проїжджаючих машин.
Засинаючи, ти звішуєш ногу і не боїшся, що під ліжком її хтось схопить, тому що ти ДОМА…
З Мережі.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.