fbpx
Без категорії
Дім – це коли ти говориш в домофон «Я» і тобі відкривають. Ти прокидаєшся в 7, а ванна вже зайнята. Всі були в магазині, але ніхто не купив молока.

Ти ще не відкрив очі, але безпомилково відчуваєш – чи вдома той, хто тобі дорогий чи вже пішов на роботу.

Тільки що приготовлений млинець моментально зникає.

Зі скрипу ламінату ти точно знаєш, хто і куди пішов.

Якщо хочеш попити чаю, треба обійти всі комп’ютери, тому що чашки періодично туди переїжджають.

На холодильнику серед магнітиків – оголошення «Котлети їсти тільки з гарніром».

З повороту ключа в замку вони знають, в якому ти настрої.

Вночі на тебе хтось складає коліна.

Над рушниками у ванній підписані імена.

8 зарядок на 3 телефони і всі не підходять.

Ти півроку дивишся на кухонну перегородку і думаєш: “Ось в суботу точно покрию другим шаром”. А через півроку починаєш пити чай спиною до перегородки і це питання тебе більше не турбує.

Шкарпетки йдуть в прання парами, а повертаються по одній.

Тебе спочатку годують, і тільки потім запитують: “як справи?”

У холодильнику майже нічого немає, але з цього завжди можна щось приготувати.

Коли всі вдома, вони страшенно заважають. Коли нікого немає, страшенно нудно.

Люди з вищою освітою сперечаються через те, хто повинен ходити червоною фішкою.

Купили в кімнату два великих крісла, але все одно всі сидять, як раніше, на кухні.

Лягаєш спати, а по стелі – біжать тіні від проїжджаючих машин.

Засинаючи, ти звішуєш ногу і не боїшся, що під ліжком її хтось схопить, тому що ти ДОМА…

З Мережі.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook