fbpx

Діти приїхали на гостину, як завжди. ліда накрила гарний стіл, зустріла, онуків обдарувала. Багато про що поговорили, а потім син несподівано видав: “То, що, мамо, Ви вже вирішили куди звідси переїжджати будете?”

Ліда ніколи не могла подумати, що життя вчинить з нею так несправедливо, але свою долю ніхто не вибирає.

Сама Ліда з села, але з першим чоловіком жила у місті. Практично відразу вона зрозуміла, що вони з Віталієм різні люди, тому розлучення відбулося швидко і тихо. Вирішили не псувати один одному нерви. Ліда повернулася до села. Там вона повністю поринула у роботу. Заміж вдруге не збиралася. А ось обрана спеціальність їй подобалася, тож Ліда була задоволена, що їй відправили на курси підвищення кваліфікації.

Там вона й познайомилася із Сергієм Михайловичем, чоловіком цікавим та інтелігентним. За два тижні вона до нього так звикла, що не хотіла розлучатися. З Сергієм було легко, наче вони знали одне одного все життя. Чоловік був старший за Ліду на 15 років. У нього від першого шлюбу залишилося двоє дітей. Дружина покинула Сергія вирушила шукати краще життя, а він займався вихованням сина та доньки. Попри всі побоювання, діти швидко звикли до Ліди і навіть почали називати її мамою.

Життя було щасливим. Сергій добре заробляв, Ліда займалася домашнім господарством та вихованням дітей. Вона ставилася до них як до своїх власних. Водила до школи, на гуртки, лікувала, вчила, жаліла.

Після 15 років спільного життя Ліда запропонувала Сергію оформити стосунки офіційно, але він відповів, що для цього немає причин. Адже яка різниця є штамп у паспорті чи ні, вони ж люблять один одного. Ліда не стала заперечувати. Вона і справді була щаслива з цією людиною та її дітьми.

А потім трапилося непередбачуване. Сергій занедужав, дуже серйозно. Діти на той момент вже стали дорослими, у них з’явилися свої сім’ї. Ліда доглядала Сергія краще, ніж професійна доглядальниця, але бачила, що його здоров’я погіршується з кожним днем. Діти приїжджали провідати батька, він же перед ними бадьорим тоном повідомляв, що скоро бігатиме, що їх ще переживе.

Грошей, які Сергій заробив, та встиг відкласти вистачало на те, щоб забезпечити якісне догляд у добрій клініці. І давало можливість Ліді перебувати поряд і не працювати.

Але від Лідіних очей нічого не можна було приховати. Спеціалісти в даному випадку виявилися безсилими. Через півтора року Сергій відійшов у інший світ. Ліда залишилася жити одна у великій квартирі. Вона, як уміла справлялася. З Сергієм вона хотіла прожити все життя, а він так рано пішов.

А через півроку діти приїхали відвідати її та повідомити новину:

— Мамо, ти, можливо, про це не знаєш, але батько в заповіті вказав, що квартира переписана на нас, а тебе там немає. Ми нікуди тебе не женемо. Ти поки що можеш тут залишатися, але тобі краще переїхати до себе додому. Адже треба платити за комунальні послуги, а ми допомагати не можемо, маємо свої сім’ї.

Ось така відбулася розмова. Ліда не могла повірити, що діти, яких вона 20 років виховувала, як своїх, ось так виставляють її на вулицю. Вони ж знають, що йти їй нікуди.

Ліда проплакала всю ніч, зібрала сумку і вирушила до села до рідної сестри. Сестра її прийняла. А те, що Сергій не вписав її до заповіту, жінка пояснює тим, що він просто не встиг. Не могла ж людина, яку вона так любила вчинити так.

А може, міг? Може, не дарма він відмовився від офіційного оформлення відносин?

30,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page