Тетянка не розмовляла. Зовсім. Ні, глухою вона не була, все прекрасно чула і розуміла. Просто не говорила. Її золоте волосся і вираз обличчя нагадували дівчат з картин прерафаелітів. Ну, принаймні, такою дівчиною вона колись стане, адже поки їй тільки дев’ять.
Фахівці говорили різне, однак вони нічого не тямлять ті фахівці. Антон знав, що в мовчанні його дочки винен він сам. Це сталося п’ять років тому, коли Олександра, його чудова, дорогоцінна Саша, поверталася ввечері додому, а громадянин Сорока, навпаки, поспішав якомога швидше поїхати подалі від свого будинку, та так що не помітив пішохідний перехід і… Всі навкруги говорили — Тетянка ще маленька, все одно нічого не зрозуміє, хіба що злякається трішки. Антон розумів, що це неправильно, що треба дати дитині можливість попрощатися з матір’ю, але… Він був не в змозі тоді сперечатися. І Танечку забрала двоюрідна тітка, тому вона не бачила ні прощання з Олександрою, ні завішених дзеркал. «Мама просто поїхала кудись надовго» —говорили їй. Ось тоді Тетянка і замовкла.
У школі дівчинку любили. Вона була тихою, серйозною, з повними кишенями льодяників, якими пригощала своїх однокласників. Гризла ці льодяники, в чужі справи не втручалася і старанно працювала на уроках.
Друзів у неї не було, але це не страшно, ще з’являться, запевняв себе Антон. Чоловік мріяв про те, щоб донечка заговорила.
Хтось порадив йому завести собаку. Навіть слово таке є — каністерапія. Він перепробував майже все, тому цей метод реабілітації був його останньою надією? Тим паче нещодавно чоловікові попалося на очі таке оголошення: «Благодійна фотосесія з вихованцями притулку для бездомних тварин». В ньому говорилося, що на заході можна буде підібрати собі маленького друга. І він пішов, один, без Тані. Захотів зробити їй сюрприз.
Він відразу виділив її з натовпу. Невисока, з такою ж, як у його доньки рудою копицею волосся. Посмішка, немов у янгола. В руках — фотоапарат. Він навіть подумати не встиг, як підійшов до неї і почав фотографуватися з собаками, немов це було мрією всього його життя. Вона так дзвінко і заразливо сміялася, що він теж — вперше з того страшного вечора — по-справжньому розсміявся. Все було так легко і просто.
Вони разом вибрали цуценя, потім пройшлися осіннім проспектом — вона зі склянкою кави в руках і фотоапаратом на шиї, а він — з маленьким пухнастиком у коробці. Вони попрощалися на перехресті, у неї залишився його номером, а у нього її. Чоловік передзвонив їй того ж вечора і вона відповіла.
Тетянку завжди вабив спортзал. Майже кожну перерву вона проводила там, притулившись на низькій лавці. Фізрук Олександр Петрович до неї вже звик і навіть дозволяв їй збирати м’ячі і рухати каримати. Коли у дівчинки закінчувалися уроки, вона знову приходила в спортзал і спостерігала, як старші грають у волейбол або баскетбол. Особливо вона любила волейбол, вгадувала дуги польоту.
Олександр Петрович був чудовим тренером, його команди займали перші місця, вигравали золоті медалі, які гронами висіли у нього над столом. Таня любила спостерігати за сонячними зайчиками, які купкою стрибали на стіні у погожі дні.
Того дня в школу приїхали справжні репортери. У них були великі камери на триногах, від них пахло осіннім вітром, вони голосно командували тренером і гравцями. Кореспонденти знімали сюжет про найкращого тренера міста. Олександр Петрович поголився і зробив суворий вигляд. Гравці прийшли в однакових футболках і не знали, куди їм дивитися. Тетянка не знала, що її приваблює більше — новенький волейбольний м’яч чи блискучі об’єктиви фотокамер.
Дівчина з рудим волоссям, як у неї, блукала залом і вишукувала ракурс. Вона була — фотографинею.
— Що це за дитина в кутку, приберіть її! — сказала вона.
Олександ Петрович заступився за Тетянку, яка міцно вчепилася в лаву. Дівчина закотила очі і сказала якесь незрозуміле слово. Олександр Петрович лагідно попросив Тетянку зайти пізніше. Дівчинка хотіла сказати тренерові, що зайти пізніше не зможе, однак вона ж не могла говорити. Незнайомка схопила її за тоненьку ручку й безцеремонно вивела із залу. Тетянка плакала і стукала в двері, проте вони були зачиненими.
Вдома на Тетянку чекав сюрприз. Він жив у них вже три тижні, попивав молочко з миски і скиглив. Його язик був шорстким, а ніс — мокрим. Таня полюбляла лежати з ним в обнімку і мріяти, як вона виросте великою і теж буде грати в волейбол. А ще щеня також не вміло говорити. І Тетянка відчувала себе більше схожою на нього, ніж на інших.
Якось увечері тато сказав, що до них прийде гостя. Її звуть Оксана і вона — фотограф. Від цього слова у Тетянки аж рука занила, але вона не могла сказати про це батькові. Дівчинка впізнала її ще з порога і Оксана Тетянку — теж. Маленька пішла до своєї кімнати і обійнялась з цуценям, тато засмутився, а фотографиня прикинулася, що бачить дівчинку вперше. Вона захоплювалася їхнім великим будинком, просторою кухнею, розкішним видом з вікна. Тато розповів, що це Оксана допомогла вибрати йому цуценя. Тетянка лише притискала до себе собаку і дивилася кудись в далечінь. Батько зітхав, а Оксана непомітно закочувала очі.
Дівчинка вирішила, що, якщо Оксана переїде жити до них, то вона втече до Олександра Петровича і буде допомагати йому прибирати каримати і збирати м’ячі. Вона не вміла говорити, однак чудово знала, що в казці обов’язково буває зла мачуха. Проте Оксана більше не прийшла. Засмучений батько сидів і пив чай на кухні. Тетянка дивилася на нього крізь двері і хотіла сказати, що все буде добре, та не могла. За вікном кружляли перші сніжинки з них складалися букви, а потім слова, які вона намагалася вимовити. Нарешті, у неї вийшло, донечка торкнула батькової рукою і сказала:
— Татку.
Фото автора Misha Voguel: Pexels.
Популярні статті
- Кредит під 500%: українці масово потрапляють на гачок до Манівео
- “Секретний” рецепт найсмачнішого в світі САЛА. За вуха не відтягнеш!
- «Марічко, я тебе дуже прошу, нікому не кажи, що ти тут бачила». Марічка слухала цю сумну розповідь, та не могла зрозуміти, чому її подруга обманювала увесь цей час. Хіба вони не люди, не зрозуміли б? Може, чимось би допомогли
- У Великій Британії мають намір заборонити вологі серветки
- 2 наречені на 1 весіллі: дівчина прийшла на весілля свого коханця у весільному платті