fbpx
Історії з життя
Дізнавшись про минуло моєї мами, ні говорити ні бачити тепер її не хочу. Найгірше, що ні батько, ні бабуся ні про, що не здогадуються. Як пояснити їм моє ставлення? адже досі у нас була ідеальна родина

Дізнавшись про минуло моєї мами, ні говорити ні бачити тепер її не хочу. Найгірше, що ні батько, ні бабуся ні про, що не здогадуються. Як пояснити їм моє ставлення? адже досі у нас була ідеальна родина.

Я ніколи не соромилася своєї сім’ї і щиро не розуміла тих, хто так робить. Особливо дивно для мене виглядала відраза на публіці. Навіть якщо у вас щось і сталося, то дотягніть до дому і вирішуйте свої проблеми поза полем зору інших людей. Однак, коли я сама зіткнулася з подібним, мені все стало ясно. І навіть тих людей, що влаштовують публічні з’ясовування стосунків, я теж почала розуміти. Це почуття, коли ти просто не можеш терпіти поруч із собою людину, повністю переповнює тебе і не залишає іншого виходу.

А почалося все досить безневинно. Ми з матір’ю поїхали на дачу, де зустріли її старого знайомого. Мама з усіх сил намагалась заховатись від цього чоловіка, але він її впізнав і вона змушена була з ним поговорити. Я стояла осторонь, але все добре чула. Я просто не вірила своїм вухам. Вірніше просто не хотіла вірити вте, що чула. Моя мама просила його забути про все, чим вона займалась раніше. А він з противною посмішкою казав, що від такого відбілитись не можливо і що вона колись була однією з найкращих його нічних працівниць.

Я розумію, що всі роблять в молодості помилки, однак повинна бути чітка межа і принципи, переступати через які не можна. Але те, чим займалась моя власна мама…  Це настільки низько і огидно, що мені навіть говорити з такими людьми не хочеться. А тепер я дізнаюся, що цим займалась найближча для мене людина. Яке ж велике моє розчарування!

І що найгірше – ніхто з родини не знає. Ні бабуся, ні мій батько, ні тим більше її друзі. Я не знаю, як себе вести. Попросити поради у когось теж неможливо, адже тоді про це дізнаються всі. Запитувати у подруг не тільки підозріло, але і вкрай нерозумно. Навряд чи серед них є такі, як я, з ким відбувалося подібне.

Усвідомлення того, що я стала свідком всього цього не дає мені спати. Мені дуже хочеться з кимось це обговорити.

У будь-якому випадку я сподіваюся, що зможу це пережити. Однак незабаром почнуть ставити запитання, адже ми нормально не спілкуємося вже близько двох місяців. І у мене немає ні найменшого поняття того, що я повинна буду відповісти батькові або бабусі. Хоча видавати цей секрет я точно не збираюся.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook