Дізнавшись, що саме подарували свекри на наше весілля, мої батьки одразу забрали всі конверти із подарованими грішми. “Домовленість була геть іншою”. – сказала мама безапеляційно. “Знаємо ми таких хитрих”

Дізнавшись, що саме подарували свекри на наше весілля, мої батьки одразу забрали всі конверти із подарованими грішми. “Домовленість була геть іншою”. – сказала мама безапеляційно. “Знаємо ми таких хитрих”.

Аби я знала чим завершиться весілля, то б ніколи не погодилась на те, аби влаштовувати цю забаву. Однак, батьки з обох сторін наполягали на святкуванні і ми не могли не погодитись. Та й яка б наречена при здоровому глузді відмовилась би від білої сукні?

Мої тато і мама вже багато років за кордоном працюють. Більшу частину року – на заробітках, потім повертаються додому на кілька місяців і знову їдуть.

Завдяки батькам я маю гарну освіту, маю власну, хай і невелику квартиру. Я вже три роки працюю за професією, яка є моїм покликанням і я вдячна батькам, що моє життя от таке, як є нині.

З Романом ми у інституті познайомились. Симпатичний, харизматичний, видний такий. Я закохалась прямо одразу, при першій зустрічі, та й він виділив мене серед групи.

Ми почали зустрічатись і все йшло до весілля. На сватанні наші батьки познайомились і мені здалось, ніби вони все життя одне одного знають і товаришують, хоча життя у наших родин різні абсолютно.

Вже під кінець, вони співали пісень на три голоси, та так вправно, ніби той хор у них був відпрацьований і злагоджений. Про весілля домовились легко і одразу:

— Ми б хотіли молодим авто подарувати, як квартира вже є. Але ж ось у чім річ – вкладемось у весілля, то й машина буде простішою.

— То давайте ми весілля – а ви дітям авто хороше ніби як від двох родин. Та й буде гарно?

На тому і вирішили. Батьки чоловіка нам повинні були авто подарувати, а мої влаштовували забаву. Я лиш у здогадках губилась, що то буде за машина така, та й чоловік нічого не знав, тож подарунок мав бути сюрпризом.

Уявіть здивування усіх, коли батьки чоловіка нам таки піднесли ключі, та ще й шолом, але чомусь один і до мотоцикла. Під вікном ресторану заревів мотором байк.

— Я не вірю. Мамо, тату, ви серйозно? – аж просльозився мій чоловік коли вийшов і побачив ну дуже гарний і видно що неймовірно дорогий мотоцикл, – Господи, ура, моя мрія здійснилась. Ура! – стрибав чоловік не знаючи, як передати своє щастя.

Мої ж батьки спершу стояли явно ошелешені таким поворотом. Мама перша опам’яталась, пішла і забрала усі конверти, що були принесені гостями.

— Ніякої совісті у цих людей. – аж шипіла вона, – Нащо було цей цирк влаштовувати? Що за люди такі?

Ще на весіллі батьки довго з’ясовували стосунки. Свекри мої, чи не розуміли справді, чи робили вигляд, що не розуміють, що власне не так.

— Зрештою, то ж наш подарунок молодим, – каже свекруха, – Хотіли машину, так, але весілля раз у житті, а син чи не змалку про такого коня залізного мріяв. Що за реакція така? Ми ж не ваші гроші, свої витратили.

Вже після весілля свекруха прийшла до на дізнатись, скільки ж грошей здарили гості і що ми плануємо придбати. Коли ж ми лиш плечима знизали, бо й не бачили тих конвертів вона щиро обурилась:

— Валю, що в тебе за батьки такі? Мало того, що своєю поведінкою свято зіпсували нам, так ще й це? Як це узагалі розуміти? Де ваша вихованість і якийсь такт мінімальний.

Авто батьки мої таки придбали, але лиш мені. Яскраво рожеве маленьке двомісне, така собі табуретка на роботу доїхати і додому по міським дорогам.

— У вас сім’я, що це за сміх такий? – обурився сват коли побачив у гаражі мою крихітку. – Валю, вистав на продаж, додамо кілька тисяч і буде вам нормальне авто.

Чоловік також обурений і ображений, він потребує авто адже його робота пов’язана із відрядженнями і постійним рухом Україною:

— Батько правий. Треба нам хороша машина. Я вже знайшов підходящу, а на твою вже є покупець. Зрештою, вона була придбана на наші весільні гроші, а в нас на них були геть інші плани.

От тепер як хочеш так і реагуй. Батьки мої кажуть що свати надто хитрі і геть не чесні люди, а свати тицяють у бік моїх батьків і кажуть, що ті повинні мотоцикла продати і придбати авто сину.

Однак, мотоцикл – пам’ятний дар на весілля і його ніхто продавати не буде. А про те, аби виставити на продаж моє авто батьки також чути не хочуть.

Я геть заплуталась і нічого не розумію. От кого мені слухати? Хто правий у цій ситуації?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page