Я ж йому дала другий шанс, він таку, як я точно не знайде і для чого тоді ці реверанси, скажіть мені, будь ласка? Так, першого разу я не дуже була з ним відверта, але тепер я стала зовсім іншою людиною!
Все почалося з того, що я мала негайно знайти собі чоловіка, щоб втерти носа колишньому. Всі нерви мені вимотав, не мала спокою ні вдень, ні вночі, бо вартувало мені тільки відвернутися, то вже якась біля нього крутилася.
Чоловік божився, що вони самі до нього липнуть і я йому вірила, бо він у мене дуже гарний, та й то чоловік, вони до всіх моргають, а жінки мають вести себе порядно – чуже не брати.
Це ж елементарно.
А якось пішли ми на ювілей до кумів, гостей зібралося багато і бачу я, що Романа нема і пішла його шукати.
А далі вже на власні вуха почула розмову Романа з якоюсь, яка казала, що вже хоче заміж, а чекати більше не хоче. Він казав, що йому й так добре, що не хоче дітей лишати.
Я тоді як вийду, як влаштую їм тет-а-тет, що всі гості на святі мали на що дивитися. Звичайно, що після такого ні про яке примирення не могло бути й мови, а він мені знаєте, що каже?
– Я на тобі женився, бо ти за мною бігала та в рот заглядала, думав, що ти будеш спокійна жінка, а ти вічно стосунки виясняєш та мене перед людьми соромиш. Я втомився від такого.
Як він міг мені таке сказати, коли я всі ці роки його любила? Та й досі люблю, просто вже так він себе повів, що я лиця не маю піти його перепросити, бо ж люди будуть вже на мене пальцем показувати.
Тому я вирішила піти іншим способом – закрутити з Дмитром, далі Роман це побачить і мене перепросить, тому про мене ніхто нічого не буде казати.
Дмитро мене давно любить, ще зі школи, тому я лиш йому зателефонувала, як він вже біля мене. І мій план спрацював: Роман вернувся до мене, бо сказав, що дітей має батько виховувати, а не чужий дядько.
Я навіть з Дмитром не поговорила, а кинулася розпаковувати валізу чоловіка.
Правда, мені потім донесли, що то його чергова любка випхала з хати і тому він до мене вернувся. Але я була певна, що то все плітки.
Але через пів року Роман знову пішов і вже так йому та закрутила голову, що й сам подав папери. Я ще вірила,що він передумає, але далі побачила, що вони в колясці дитину возять. Отак.
Я тоді знову до Дмитра, бо ж не буду я сама, поки той щасливий. А він тоді мені каже:
– Ні, я не буду з тобою.
– Але ж ти мене любиш.
– Так, я тебе любив, але все минає і це, слава богу, також минуло.
– Як? Значить ти мене не кохав по-справжньому, ти такий , як і мій чоловік!
– Думай, як хочеш і номер мій видали.
– Дмитре. Я тобі останній раз пропоную, ти ж кращу за мене не знайдеш, ти на себе добре подивися. Те, що я з тобою згодна бути, то найбільше щастя в твоєму житті, а ти отак хочеш його по вітру пустити?
А він обернувся і пішов. Ви уявляєте? Таке щастя йому випало, а отак зі мною, замість того, аби мене на руках кружляти. Чому він так вчинив, як ви гадаєте і чи можна це якось виправити?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
