Є у нас одна тітка Марина, яка самотужки виховувала своїх дітей, сина – В’ячеслава і доню – Анюту, тепер вони звичайно ж дорослі.
Можливо тому, що тітка завжди намагалася компенсувати дітям те, що вони росли без батька. Відтак, вона не змогла сприймати їх дорослими і самостійними людьми. Але, тим не менш, діти виросли.
Досі пам’ятаю нашу розмову, коли тітка Марина прибігла вся в сльозах, і вимовила:
– Слава одружився!
Ми були в розгубленості, але відразу не стали розпитувати. Спочатку налили їй чаю, а потім вже сіли розмовляти.
– Марино, ти хотіла сказати, що В’ячеслав заручився? Тоді до чого такі сльози? Радіти ж треба! – розпочала мати.
– Кажу ж, що ні! Якби ж спочатку заручився. Тобто може і був заручений, але мені нічого не сказав! – почулося у відповідь.
– Марина, поясни до пуття, – попросила мама.
– Ти ж знаєш, що він з Нелею зустрічався?
– Так, знаю. Хороша ж дівчинка!
– Та ні, вона мені не подобається! – заплакала тітка Марина. – Сьогодні прийшли до мене з тортом і поклали переді мною свідоцтво про шлюб. Фактично поставили перед фактом!
– Не може такого бути. Він завжди такий чемний та слухняний, він ж не міг так вчинити!
– А все таки вчинив! Я заради нього все своє життя працювала, щоб він мав змогу людиною стати. Як він міг? Це все Неля, це вона його підмовила!
– Тітко, ви не перебільшуйте. Слава завжди сам по собі був. І потім, я так розумію, весілля взагалі не було? – втрутилась у розмову я, не звертаючи уваги на свою матір.
– Вони сказали, що ніхто не знав, навіть батьки Нелі.
– Ну, ось бачите? Вони вам сюрприз хотіли зробити. Тепер багато людей так одружуються.
У той день ми довго заспокоювали тітку Марину і переконували її, що все добре, і що це вибір В’ячеслава.
Проте життя все розставило по своїх місцях. Як тільки у молодят з’явилася дитинка, то тітку Марину немов підмінили. Отримавши статус бабусі, вона просто закохалася в свого онука, а невістку завжди тільки дочкою і називає.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
