Ми одружилися п’ять років тому, обидва приїжджі, у обох за душею толком нічого немає. На допомогу когось зі сторони розраховувати не доводилося, тому ми стали разом забезпечувати собі краще в житті. Метою номер один було накопичити на початковий внесок по іпотеці.
До цього ми йшли три роки. Економили на всьому, хапалися за будь-який підробіток, толком не спали, не їздили відпочивати. Жили ми в старому гуртожитку, тому що там можна було реально економити на платі за проживання. Сусіди були оригінали всіх мастей. Досі як згадаю те життя, так і здригнусь.
Але ми змогли, у нас вийшло заробити на перший внесок. На той час ми вже набралися досвіду, закріпилися на роботі і намагалися підійматись по кар’єрних сходах. Квартиру відразу брали трикімнатну, щоб потім не думати про розмін і нову іпотеку, а відразу виплатити і заспокоїтися. Метою номер два було закрити іпотеку в максимально стислі терміни.
Ми переїхали в квартиру, ремонт був від забудовника, але ми вирішили так все і залишити. Обставили найнеобхіднішими меблями і стали жити. І я, і чоловік продовжували хапатися за будь-яку можливість заробити, у нас була мета, плани. Так, ми іноді стали дозволяти собі невеликі задоволення, щоб зовсім не забути, що живі і молоді, один раз їздили у відпустку, але одно робили все заради того, аби досягти своєї мети.
У чоловікові я була впевнена, він теж прагнув нових висот і звершень. Саме тому я абсолютно не очікувала, що в один прекрасний день він прийде і заявить, що звільнився. Просто взяв і звільнився. Пояснив тим, що не встигає жити з таким ритмом, хоче працювати на фрілансі, щоб більше часу приділяти радощам життя.
Для мене просто в голові не вкладається, що можна піти з хорошої високооплачуваної роботи на фріланс, де ти отримуєш в десять разів менше, коли у тебе є сім’я і певні фінансові зобов’язання. У нас є певний рівень життя, який ми підтримували удвох, а тепер ця налагоджена система летить коту під хвіст.
Чоловік заявляв, що і на фрілансі зможе заробляти стільки ж, а я повинна в нього вірити. Ще, схоже, я повинна вірити в ельфів, зубну фею і Смурфіків. Але я реаліст, тому прекрасно розумію, що так не буває. Ми уклали парі – у чоловіка є три місяці. щоб вийти на своєму фрілансі приблизно на той же рівень заробітку. Якщо не виходить, він шукає нормальну роботу.
Минуло чотири місяці. Все на своїх плечах тягну я – іпотека, комунальні, продукти, одяг. Чоловік за цей час заробив в цілому тисяч п’ятдесят. Але він гордий своїми досягненнями і не бачить причин для смутку. Говорить, що нарешті може кататись на велосипеді і ходити в тринажерку, а ще у нього час на друзів з’явився.
От як це розуміти. Я працюю з самого ранку і до пізньої ночі, аби заробити якнайбільше. Про те, як мені дістається кожне підвищення, я просто мовчу, а він на велосипеді катається? Що означає оце “я не встигаю жити?”. а квартира, а ремонт, а меблі нові і техніка, а на чорний день відкласти?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.