У нас одна єдина донька із чоловіком. Ми виховували її хорошою людиною і вкладали в неї все найкраще. Вона ходила на різні заняття, займалася спортом. Ми приділяли їй багато уваги і вірили, що виховали гідну людину і хорошу опору нам на старість.
Донька закінчила навчання у школі з відзнакою, а потім вступила до інституту. Виїхала до іншого міста і знайшла там собі компанію друзів, з якими проводила весь вільний час.
Неприємності на нас посипались несподівано і не очікувано. Коли донька була на третьому курсі, ми дізналися, що сесію вона не здала, і її відправляють до списків на відрахування. Усьому виною було те, що наша прекрасна вихована донечка була при надії. Нам вона говорити не наважувалась і тягнула до останнього.
Ми дочку забрали назад до себе, про батька дитини вона нічого нам так і не сказала. Ми вирішили, що як з’явиться онучок, то вона знову зможе повернутися до навчання, а ми сидітимемо з онуком.
Для онуки ми обладнали дитячу кімнату. Прикупили дитячі речі та були спокійні. Донька завершила навчання заочно і пішла працювати, ми ж із чоловіком залишились із онучечкою.
Онука просто золото, спокійна мила дитина, яка не завдавала нам жодних незручностей. Після роботи донька займалася вихованням дитини та приділяла їй весь свій вільний час. Три роки ми жили під одним дахом, а згодом донька вирішила, що хоче брати кредит на свою квартиру.
Ми обговорили все це на сімейній раді і вирішили, що це дуже хороша ідея. Сказали, щоб вона розраховувала на нашу допомогу у будь-якому разі. Квартиру дочка собі облаштувала поряд із нами, щоб нам було зручно їй допомагати. Вона зробила там ремонт і незабаром переїхала з малечею до нового житла.
Ну а потім донька знайшла собі чоловіка, я особливо не розпитувала про їхні стосунки, вирішила, що якщо захоче, то сама обов’язково розповість. Дочка часто просила мене залишатися із онукою. Постійно бігала на побачення. Я раділа, нарешті і донька і онука матимуть сім’ю.
Проте згодом наша донька заявила, що вона вийде заміж. а її донька буде жити з нами, адже її чоловік не готовий стати татом. Я отетеріла просто. Не могла повірити, що моя дитина погодилась вийти заміж на таких умовах.
— Мені потрібен чоловік, мамо, я не можу забути про себе лише тому, що маю дитину.
Уже п’ять років, як онука у нас живе. З мамою дитина бачиться постійно, адже ми поряд живемо. У тому шлюбі в неї вже двоє діток, але про те, що онука з нею проживатиме мови і досі немає.
А тепер моя єдина донечка надумала їхати за кордон із чоловіком. проте, так просто він виїхати не зможе – йому потрібні відповідні документи. Саме тут і згадали вони про мою онуку.
Я ж проти того, аби донька їхала, а тим більше забирала онучку. Як так – не згадували про дитину, а тут прямо треба вона їм край.
Звісно, мала рала, що мама доброю і люб’язною до неї стала, але ж я знаю звідки ноги ростуть.
Вирішила зробити все, аби перешкодити планам доньки. Малу з дому не випущу. Хіба ж я не права?
13,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
