fbpx

Доки я тут спину гну і судна з-під чужої людини виношу, мої діти вирішили не напружуватись і найняли доглядальницю до моєї мами на мої ж гроші

Доки я тут спину гну і судна з-під чужої людини виношу, мої діти вирішили не напружуватись і найняли доглядальницю до моєї мами на мої ж гроші.

Я вже шість років за кордоном. Пощастило, адже увесь цей час працюю на одному місці – доглядаю сеньйору, яка лежить нерухомо. Дітей вона не має, а мене найняла її племінниця, яка живе у іншому місці. приїздить вона два рази на місяць заздалегіть попередивши, тож можна сказати у цій квартирі я сама собі господиня.

Звісно, хто був на моєму місці зрозуміє. який то нелегкий хліб. Сеньйора давно втратила зв’язок з реальністю – лежить і посміхається чомусь, а я і годую її і перестеляю і масажі роблю. Прекрасно розумію, що від неї залежить благополуччя не тільки моє. а й моєї сім’ї.

Вдома за цей час я не була жодного разу. Неаполь гарне місто. тут багато наших українок, мене хтось міг би і підмінити на деякий час, але я не хочу. Знаю і чула багато історій про те, як наші дівчата завдяки отакій заміні роботи повтрачали. Тож я і не рипаюсь нікуди.

Діти у мене вже дорослі, мають свої сім’ї, але я все одно надсилаю їм кошти на життя. Вони у мене і меблі хороші і машини і будинки гарні мають. Ні в чому їм не відмовляю. Так радію коли бачу їхні очі щасливі. Телефонують і аж світяться від радості, дякують. Я тоді і собі увесь день посміхаюсь – не даремно я тут, не даремно.

Але нещодавно чорна звістка з дому. Моя старенька мама злягла. Спочатку у стаціонарі довго була, все намагались зрозуміти, що з нею, але спеціаліст повідомив новину невтішну – на ноги вона вже не стане ніколи.

Я поривалась додому поїхати, але доньки мої мене запевнили, що за бабусею буде найкращий догляд. Вони по черзі будуть за неї відповідати, адже інакше і бути не може. Не скажу, що я заспокоїлась. але хоч трішки відлягло від душі. Знала, що виростила серйозних і відповідальних дітей.

Серйозних, відповідальних і прорахованих, скажу я вам. Якось сусідку з Миколаєм вітала. а вона між іншим візьми і скажи. що от дивиться у вікно і з дому моєї мами вийшла жіночка з нашого села, яку найняли до неї мої діти.

Я нічого не зрозуміла і перепитала, що саме вона має на увазі, а та й розповіла усе як є насправді. Не так, як діти мої кажуть, а як воно є.

Виявилось, що мої доньки не захотіли бабусю глядіти, а найняли доглядальницю. Платять їй із тих грошей, що я передаю щомісяця. Коли ж я запитала, чому вони так вчинили зі мноюі з бабусею, ті обидві щиро здивувались. Вони ж не казали, що от прямо самі за бабусею доглядатимуть, вони сказали, що все буде гаразд і вони її не покинуть і по черзі будуть нею опікуватись. так і є. Вони слідкують за роботою тієї жінки і щоденно бабусю навідують. Нагляд за бабусею належний і там усе гаразд.

А в мене душа не на місці – як бути? там мама моя рідна і хай вона майже не відрізняється від сеньйори яку я доглядаю, але ж то мама.

Покинути роботу і їхати маму догледіти, чи у неї стан такий, що вона і не розуміє. хто біля неї. а тут від мене буде більше користі? розгубилась, часи такі непрості.

Покинути все, чи залишитись де я є.

24,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page