fbpx

Долю конем не об’їдеш. Ще раз переконалася. Мама мого знайомого зібралася заміж. Не багато не мало їй! 73 роки

Сказати, що ми всі вражені — нічого не сказати…

Останніх років 10 вона відкладала гроші на похорон. Одних бавовняних блузок було відкладено три штуки у різних кольорах… Бо ж не ясно, якого відтінку буде гріб, а образ повинен тішити око повнотою.

Олег Семенович приїхав погостювати до друга на сусідню дачу. Потерпаючи від браку роботи, вирішив допомогти у зборі вишні і навернувся з вишневого дерева “фасадом вниз”.

Ніяких підручних бинтів-мазей у товариша не було… Побіг просити по сусідах. Хто чим може, мовляв, допоможіть… Зоряна Василівна завжди була жінкою завбачливою.

Словом, пішла вона мазати-оздоровлювати діда, котрий навернувся з вишні.

Йод, бинт, флірт у свіжосадженій петрушці, подібність на тлі вдівства, зближення на ґрунті тиску, – слово за слово, і Олег Семенович переїжджає від дітей та онуків, дні коротати, до Зоряни Василівни в однокімнатну квартирку.

Разом із ним оселя збагачується ще одним котом, старим карбюратором та парою піджаків з дірявими лацканами. Всі щасливі.

Похоронна тема закрита із двох сторін. Новини про обіцянки уряду вже не так дратують… Курячий послід тішить… Навіть сусіди стали ледь не святими…

Донька маму закликає згадати тата, якого не стало ще 25 років тому.

— Ну, з якого переляку, ма?! Заміж? У твоєму віці?

– А що?

– Тобі 73! Ти ж збиралася днями і світ кращий!

– Передумала.

– А тато? Про тата ти подумала?

– Його давно не стало.

— А шана?! Повага, мамо! Хоча б, з поваги до нього.

— Мені теж в гріб лягти?

Урочистість намічається на квітень. “Молодята” розігнулися в спині, забувши про болячки, і вибирають меню.

Скільки на похорон відкладали… Можуть собі дозволити!

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page