Завжди думала, що вона у мене красуня і розумничка, але, коли вона привела свого викладача і сказала, що кохає його і вони одружуються, я просто втратила дар мови.
Викладач крім власної високої думки про свої розумові здібності, не мав нічого за душею.
– Мамо, він такий розумний, просто йому всі заздрять і ставлять палки в колеса і він не може захиститися, бо дуже принциповий!, – аж розпирало від гордості доньку, а сивочолий викладач сидів поруч неї і поблажливо кивав головою.
Як подумати, то він і за мене був старший на рік чи два. Я не якась там ханжа, але ж Інна зовсім ще молода дівчина, що вона в житті бачила, а тут вже чоловік, який дуже добре вміє запудрити мозок.
І я не помилилася.
Після весілля Інна сказала, що я маю продати квартиру і віддати їм половину грошей, бо вони хочуть купити свою, хай і однокімнатну.
– Ти ж мене любиш і зробиш це, – казала донька і заглядала в мої очі.
Я була вражена, як бути? Для чого і як я продам свою квартиру?
Але донька приходила з такими очима, говорила до мене чужими словами, які їй вклали в голову:
– Ти не хочеш мого щастя і готова зруйнувати моє через якісь папірці? Ти їх більше любиш, ніж мене!
Я втрачала дар мови, бо донька казала прямо – або вона, або моя квартира.
Я продала квартиру і ми купили дві однокімнатні, але й тут почалися претензії – моя більша, моя в кращому районі, я маю цю несправедливість компенсувати.
Я все розуміла, я намагалася пояснити дитині, що їй в голову вкладають абсурдні думки, але вона мене не чула.
Ще кілька разів я приходила до них в гості і бачила, що моя дитина те й робить, що бігає з ганчіркою та шваброю, квартира сяяла якоюсь нереальною чистотою, але не її чоловік.
– Знову забула в душі протерти після себе? Ти не бачиш, які розводи утворилися?
– Вибач, коханий, я забула. Я зараз протру.
– Я вже протер! Отак приходиш з роботи і хочеш відпочити, а приходиться за тебе робити всю роботу! Що ще я маю зробити в своїй квартирі?
Інна бігала перед ним і перепрошувала, а я слова не могла сказати, мене всю трусило.
Я приходила, коли його не було і вмовляла дитину його покинути.
– Доню, так себе люблячий чоловік не веде!
– Що ти знаєш? В тебе є люблячий чоловік? То не лізь до мене!
Я зрозуміла, що в моєї доньки є пан і бог в одній особі. Я не могла ніяк повпливати на її віру.
Я просила подруг, які у неї ще залишилися, щоб вони якось до неї достукалися, але все було марно. Вона скоро перестала ходити на пари, далі взяла академку.
Все моє спілкування з нею проходило через її чоловіка, бо я мала спочатку його задобрити, щоб він дав мені змогу побачитися з донькою.
Доводилося прикидатися, що я дуже рада їхньому сімейному затишку.
А потім я почала бачити, що донька, як тільки бачить мене, то оживає, але, коли бачить за моєю спиною чоловіка, то одразу погляд її меркне.
Нам пощастило, що за кордон не випускають чоловіків і мені довелося пустити чутку, що викладач в університеті не хоче відпускати дружину в такий час за кордон. це спрацювало, бо такі особи найбільше не люблять, коли про них говорять правду.
Я жебоніла йому, що він чудовий і для мене честь його довіра.
А далі все було, як в казці – чим далі від нього, тим рожевіли щоки в моєї доні, тим яскравіше сяяли очі, тим рівнішою була спина.
Нам дуже зараз важко, але порівнюючи те, як ми жили, то ми неймовірно щасливі! Донька поступово вчиться жити наново і я рада, що є спеціалісти, які в цьому допомагають.
Немає нічого в тому, що робиш невірний крок, головне потім взяти себе в руки і піти, хай в нікуди, але це краще, ніж отакий «дім».
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
