Донька моя вчора прийшла з пропозицією. Стоїть і аж світиться від щастя, так вона гарно у голові своїй усе продумала – вигадала. Плани у неї далекосяжні і амбіційні. Коли ж я категоричне “ні” сказала, вона аж сіла. бачте, від рідної матері вона такого не очікувала.
Моя донька уже три роки як вдова, виховує двох хлопчиків підлітків. Онуки у мене дуже виховані, розумні і спокійні. Від них бачу лише допомогу, турботу і любов. Живемо ми всі в одному селі і бачимось кілька разів на день. Донька з хлопцями часто заходять чи допомогти щось, чи так, на п’ять хвилин.
А вчора прийшла моя Оксана і вся світиться від щастя. Новину мені повідомити вирішила, хоча ні – перед фактом мене поставила. Говорить, а у самої очі так і сяють.
Бачте, вирішила вона на заробітки їхати. Подруга її в Канаду кличе. Мовляв і місце є житимуть разом.
— Хлопцям на навчання зароблю, чи заберу їх до себе, як там облаштуюсь. – говорить щасливо, – Їм ще два роки до закінчення школи, а так хоч перспектива у дітей буде. Та й тобі легше буде, якщо вони поки в тебе поживуть.
Я одразу сказала категоричне “ні”.
— Ти в такий час залишаєш і мене і дітей? – запитую. – Так, у нас тут тихо, але чи можеш мені сказати, що буде завтра? Мені шістдесят вісім, а якщо завтра зляжу. та й вік у хлопців твоїх такий, тут тільки батьки поруч бути повинні – оберігати. А ти їхати зібралась? Гроші то ти знайдеш, а діти?
Образилась моя донька, не зрозуміла мене зовсім. У її голові усе склалось просто прекрасно у рожевих тонах, а от моя реальність і відмова їй зовсім не до вподоби.
Сьогодні знову прийшла, просить подумати, говорить. що так багато родин зараз живуть, а я стою на своєму.Хіба ж можна у такий час і таких дітей залишати. захочуть навчатись – самі собі зароблять. А мама їм зараз ой як потрібна, бо ніколи бабуся її не замінить. як би вони мене не любили.
Хіба я не права?
Раїса З.
Головна картинка ілюстративна.
21,10. 2022
