Донька прибігла уже через пів години після відвідин онука. Та не стала ходити колами, чи червоніти від незручності. Міла узяла бика за роги ще з порогу і волала на всю вулицю: “Єдиний онук прийшов, а ти хоча би совість мала. Як ти їх випустила із хати з руками порожніми? Не соромно тобі?”.
Про те, що мій онук оженився я дізналась із соціальних мереж нашого односельця. Думала, що то чиєсь весілля. але ж ні, бачу, що жених онук, а та дівчина з якою приїздив неодноразово – наречена у сукні білій. Мені і радісно і гірко було водночас. Мені ж ніхто і слова не сказав. Про те, аби запросити і мови не було.
От так буває, що виховуєш дитину, вкладаєш їй у голову цінності свої, а виростає із того геть не те, на що сподівалась. От так і у мене з Мілою. Де вона оту жадібність і нещирість узяла? Ніби я не така, за гривнею кланятись не буду, а от доня не така.
“Багаті до багатих” – ото її улюблена приказка. Онука, навіть гратись із дітьми із вулиці не відпускала, бо ж ті не мають потрібного їй статусу. Валерій товаришував із сином голови місцевого підприємства, та з тими дітьми, чиї батьки відповідали високому статусу “багаті”.
Міла і сама пнулась через “не можу”. Зять мій вік на заробітках. Що не приїде, так знову донька його випроваджує, адже усе в них мусить бути люкс і шик. хата, одяг, паркан, ремонт. Оте Мілине “треба” не мало краю і кінця.
Довго мій онук пару собі обирав. У маму ж пішов, от і шукав таку, аби була з його кола. Намагалась я із ним поговорити, що пояснити, але він лиш хмикав і очима косив. А потім прямо сказав, що моя логіка відверто неправильна і що оці казки про любов і “всього разом досягнете” не для нього.
З тією Олесею він зустрічався рік. Привозив її в село, але на кілька годин. Дівчина з машини виходити не хотіла бо то ж “се-е-е-л-о”. Пройде на підборах від авто до хати, а потім довго на себе руками махає. Таке враження, ніби важке випробування пройшла щойно.
А це – одружились. Мене на весілля не кликали і слова не казали про те, що воно буде. Набрала Мілу, питаю, як так, а вона прикинулась дитиною:
— Ой, то вони оце так несподівано усе закрутили і вирішили. Мене саму напередодні попередили, вночі перукаря шукала. Та й там були лиш свої. Ну мама, ну що ти там робила. Ти ж знаєш хто тато у Олени. Там “такі-і-і-і” люди були присутні. Ну явно ти б нудилась.
Ну ясно, не до того корита мій п’ятак, там еліта. Дуже мені було образливо і жаль мене узяв. то ж виходить, що соромиться мене онук і донька. От до чого дожила.
Як на те, приїхав онук мій в село зі своєю нареченою і до мене на гостину зайшли. Я саме борщу і вареників наготувала, то й до столу припросила. Посиділи вони поїли і стали збиратись.
Питаю чи може що домашнього дати, сала там, а чи м’яска. А може курку із собою, а чи яєць. Однак, Олена мені цілу лекцію прочитала про здорове харчування, дієтичні яйця. “Фекнула” і на сало і на м’ясо, та й пішли вони собі.
Ну а вже за пів години прилетіла до мене Міла. Ох і горланила вона! Бачте, онук, як виявилось, не просто так бабцю навідати вирішив, а прийшов, аби я їх привітала. Ну а як аби привітала – подарунок вручила:
— То з тієї сторона абця на весілля дві тисячі доларів дала, а ти яйця запропонувала? Не соромно тобі? Єдиний онук оженився, а ти й не привітала як слід?
Волала Міла довго, зрештою сказала, що знати мене не хоче. Пішла моя донька а я ще й досі до тями прийти не можу.
Двох тисяч доларів я не маю, та й тисячі не лежить де. Є збереження певні, але вони смішні порівняно з озвученою сумою. Може б і позичила де, так а віддати чим? Та й з хати винести останнє, то теж не варіант.
Але, ще й інше чіпляє… на весілля мене не запросили, а от за подарунком так прийшли швидко. А хіба я його мала подарувати при такому відношенні?
І що? Справді позичати і нести, о то онук єдиний?
От як тут вірно вчинити?
Головна картинка ілюстративна.
Шановні читачі, запрошуємо Вас на наш канал у Youtube де на Вас очікує ще більше цікавих історій українською.
Підписуйтесь на наш канал, аби не проґавити ще більше цікавих історій.
