Мам, ти мені наступного разу дві ложечки цукру поклали, гаразд?
Я схвально киваю, дивлюся на ці пухкі щічки, які смакують підсмажений батон з яйцем, і думаю, яка ж вона буде, коли виросте.
Я дивлюся в її очі, бачу, як у них танцюють маленькі бісики, які не дають мені спокою, але дуже допоможуть їй у дорослому житті. За вікном тихо падає сніг, ми скоро закінчимо сніданок і вийдемо на прогулянку, захопимо із собою санчата і разом кататимемося з гірки в нашому дворі, яку дбайливо зробив для дітлахів наш двірник, дід Семен.
— Мамо, привіт! Знову довелося паркуватися біля крамниці, бо у нас на подвір’ї стільки машин стоїть. Вільних місць вдень з вогнем не знайти. — Донька роззулася і міцно мене обійняла.
— Я так скучила.
— Я теж скучила, доню, — поцілувала в холодну щоку і зазирнула в очі своїй дитині, бісики були на місці.
Після школи донька поїхала вчитися до іншого міста, так і залишилася там. Вийшла заміж за однокурсника. Приїжджала тепер лише раз на місяць. Дітей у них поки що не було.
— А чому Сергій не приїхав? — Ми пройшли на кухню, донька почала діставати різні частування. — Ну, навіщо ж ти стільки всього привезла? Адже я теж багато чого наготувала до твого приїзду.
Донька сіла на стілець і подивилася на мене. Мені відразу стало все зрозуміло, от не знаю чому, це зрозуміло, мабуть, між батьками та дітьми є якийсь телепатичний зв’язок, в якому я вже не раз переконувалася.
— Ми розлучаємося, — вона подивилася на мене і здалося, ніби дочка готується до захисту.
Я сіла навпроти і мовчки дивилася на неї, старанно підбираючи слова для підтримки. І тут раптом я згадала своє перше заміжжя.
Тоді я тільки-но закінчила інститут і хотіла серйозно зайнятися побудовою кар’єри. Але батьки спочатку м’яко, а потім уже в більш наполегливій формі почали натякати на заміжжя, і кандидат уже був. Син батькового товариша по службі, з пристойної сім’ї, що подає великі надії. Слід зазначити, що хлопець був дуже симпатичний, освічений і з хорошим почуттям гумору.
Через рік ми побралися, кохання між нами так і не зародилося і дітей завести ми так і не змогли. Батьки потім довго не спілкувалися зі мною, після того, як ми розлучилися. Я і без того була в кепському стані, а тут на мою долю випали ще й ігнорування та засудження.
Потім я зустріла свого теперішнього чоловіка і в нас одна за одною народилися прекрасні доньки.
— Ну що я можу сказати, доню. Ти доросла і маєш право сама вирішувати, як тобі чинити зі своїм життям. Якщо ти прийняла таке рішення, значить у тебе є вагомі на те причини. — Ми мовчки дивилися одна на одну і на душі було так спокійно. Я нітрохи не переживала за долю своєї дитини, всередині була непохитна віра в те, що вона з усім впорається, а моя справа тільки підтримувати її і безумовно любити.
Закипів чайник, я розлила в чашки, і ми почали пити чай із яблучним пирогом.
— Мам, пам’ятаєш, коли я була маленька, ти вранці на вихідних завжди смажила булочку з яйцем? — Дочка заплющила очі від задоволення, відкусивши шматочок від пирога.
— Пам’ятаю, доню, — посміхнулася я спогадам.
— Давай завтра поснідаємо ними, а потім підемо гуляти? – запропонувала вона.
Я кивнула, відпиваючи чай. За вікном тихо падав сніг, сніжинки не кваплячись кружляли у вальсі під світлом ліхтаря і все ніби жило в передчутті новорічного дива. А вдома було тепло, пахло яблучним пирогом із корицею. Моя дитина зі своїми бісиками була вдома, де її завжди підтримають, не засудять і обійдуться без моралі.
У козирях у мене був свій особистий досвід, ось йому я і вдячна за здорові стосунки зі своїми дітьми.
Malenʹka kazka.
Фото ілюстративне.
