Почну здалеку. До 13-ти років я була єдиною дитиною. Батьки зі мною возилися, балували. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше. Обожнювала проводити літо у них. Вони жили в місті біля моря, і на канікулах я завжди у них гостювала.
І ось, коли мені було 13 років, мама відчула, що при надії. І з самого моменту, як вона оголосила про це всій рідні, з нею стали носитися. Таке відчуття, що я стала порожнім місцем, а вся увага приділялась моєму ще не народженому братові.
Якраз почалися літні канікули, і бабуся з дідусем покликали мене до себе. Мама була тільки рада. Вона була поглинена своїм станом. Мов підмінили її. Ходила на всякі курси для вагітних і все таке. Я теж була рада виїхати.
Квартира у нас була невелика. Я розуміла, що коли з’явиться дитина, мені доведеться несолодко. Бабуся теж це розуміла. Вона сіла, поговорила зі мною, як з дорослою. Запропонувала жити у них з дідусем. Я погодилася. Мама з татом мене відпустили. Здається, вони тільки пораділи, що так легко від мене здихались.
Прожила я з бабусею і дідусем чотири роки. Потім в цьому ж місті вступила до інституту. В цей час дідусь занедужав. Я допомагала бабусі, як могла. Доглядала за ним, ледве встигала здавати сесії. Просто не могла залишити їх одних у такому стані.
Коли дідуся не стало, бабуся ледь за ним не пішла. Вони сорок років прожили душа в душу. Я не відходила від неї ні на крок. Няньчила з нею, як з маленькою дитиною. Забула про своє життя. Дуже хотілося їй допомогти.
Через кілька років бабуся теж занедужала. Батьки про це знали, але ніяк не допомагали, тільки охали по телефону. Я постійно йшла з роботи раніше, доглядала за нею, наймала доглядальниць. Грошей ледь вистачало. Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені.
І ось тоді батьки згадали про моє існування! Почали надзвонювати і говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Що він теж спадкоємець, а якщо я відмовлюся її продати і розділити гроші, вони будуть вирішувати питання через суд. Брат якраз закінчує школу, вони хочуть забезпечити його житлом.
Квартиру я переоформила за заповітом. Тепер мама, тато і брат зі мною не спілкуються. Але тітка (мамина сестра) по секрету мені сказала, що вони збираються наймати адвоката. Щоб ви розуміли – мама в родині не одна, їх троє. Але ні в кого і питання не виникло щодо моїх прав на житло. А от моя мамуся прямо спати не може спокійно, знаючи що у мене є власні квадратні метри.
Мені просто плакати хочеться від такої несправедливості. Я ні до кого за допомогою не зверталась. Працювала, аби оплатити усе те, що рятувало бабусю і дідуся. А тепер я ще й винна лишилась. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
