fbpx

Довелося здатися та готуватися до свята. Я раніше відпросилася з роботи, щоб самій причепуритись і дітей зібрати. Заздалегідь купила подарунок подрузі, а дорогою зайшла до магазину за гостинцями для дітей. Зателефонувала Ірині і попередила, що виїхала

Подруга запросила мене на свій день народження ще за місяць урочистості. Усі вуха продзижчала, мовляв, спробуй не прийти, бо в мене ювілей. Вона збиралася організувати дівич-вечір, без чоловіків, але з дітьми. Ірина планувала дітям окрему кімнату виділити, щоб ми не заважали одне одному.

Я погодилася, хоч, якщо чесно, йти на свято не хотілося. По-перше, понеділок – робочий день. У мене зміна до 7, поки дістануся, вже буде досить пізно. По-друге, я не знала, що їй дарувати та й з грошима було не густо. Але Ірина вкотре нагадала, що їй головна присутність, а не подарунок.

– Я буду тебе чекати! Замовимо піцу, салати та закуски приготую, дітям тортик куплю. Буде весело! – щебетала Іра.

Довелося здатися та готуватися до свята. Я раніше відпросилася з роботи, щоб самій причепуритись і дітей зібрати. Заздалегідь купила подарунок подрузі, а дорогою зайшла до магазину за гостинцями для дітей. Зателефонувала Ірині і попередила, що виїхала.

Усю дорогу я сумнівалася. Ось зовсім не хотілося йти. Коли я зайшла до під’їзду, перетнулася з чотирма жінками. То були наші спільні знайомі. Очевидно веселі вже. Я ще й здивувалась, що такий збіг, мовляв, теж щось святкують.

Рівно о п’ятій, якраз у годину на яку мене запрошували, я подзвонила у двері. Ірина відчинила мені і сказала:

– Ой, ти прийшла? А я вже не чекала… Ну, проходь! Діти з тобою? Мої бабусі залишилися.

Я забарилася, а подруга продовжила:

— До мене дівчата з роботи заходили, все з’їли. Лише торт залишився. Щоправда, на всіх вас не вистачить. Чай зробити? Заходьте!

Мені стало зовсім ніяково, ось відчувала ж, що нікуди йти не треба. Я віддала подарунок та гостинці, а потім сказала:

– Дякую за прийом. Чай ми й удома поп’ємо. З Днем народження! А нам додому ще довго повертатися.

– Ну як хочеш. Якось іншим разом посидимо, без дітей! — відповіла полегшено зітхнувши іменинниця.

Тоді я вирішила, що “іншого разу” вже не буде.

Передрук за умови гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page