fbpx

Довго ходила по ринку обираючи подарунок для свекрухи. Ніна Григорівна жінка не проста і ніколи не знаєш, як їй вгодити. Чоловік навряд пам’ятав за оковитою, що мамі скоро ювілей, тож я повинна була сама щось підібрати на той мінімум що мала

Довго ходила по ринку обираючи подарунок для свекрухи. Ніна Григорівна жінка не проста і ніколи не знаєш, як їй вгодити. Чоловік навряд пам’ятав за оковитою, що мамі скоро ювілей, тож я повинна була сама щось підібрати на той мінімум що мала.

А мала я усього три тисячі гривень, які збирала пів року. Ходила в осінніх, завжди мокрих чоботях, у куртці яку вітер наскрізь продував, але не могла прийти на свято з порожніми руками.

Хай свекруха мене ніколи і не любила, але я їй була удячна, хоча б за те, що ми з чоловіком маємо де жити. Квартиру цю вона і здавати в оренду могла б, але пустила нас.

Та й онуків свекруха любила. Он як гарно підтягнула лізі за літо англійську, тепер одні десятки приносить. та й сон мій до бабусі гарно ставиться. На ніч вона їм казки читає, хай і через телефон, але ж не забуває ніколи. Тож я намагаюсь тримати нейтралітет і на її випади не реагувати гостро. Не любить мене, то нічого, аби дітям було добре.

Та й мало радості у наших дітей останнім часом. Валерій, чоловік мій, стрімко летить у прірву і як би я його не вмовляла – не реагує. на роботі у них зібралась гарна компанія і саме зі співробітниками він усе частіше став проводити свій час.

Приходив уже за північ. кілька разів я його і з відділку забирала. Боргами обріс, бо ж нині все не дешеве, а душа бажає свята, а не квашеним огірком занюхати.

Тож я сама пнусь як можу. Зарплатня касира хоч і гарна, але родину з чотирьох чоловік прогодувати, одягнути, не здатна. Тож я економлю як можу. В основному лиш на собі, адже не скажеш донці, що не маєш грошей на нову куртку для неї, чи кросівки. Донька все розуміє. але ж діти ростуть.

так от. Придбала я для свекрухи прекрасне покривало на диван. Колір, ніби хто підбирав, якраз у її зал на диван буде ідеально. Я була дуже рада, адже витратила на нього 2700 і мала триста гривень на продукти ще.

Той день не задався із самого ранку, адже чоловік о восьмій повернувся за стіни тримаючись. Чи то “вже” а чи “ще”. Я мусила клеїти свої чоботи 505 клеєм, адже після вчорашнього дощу додому прийшла окремо підошва і верх чобота.

Ну а ввечері на мене очікувала грандіозна вистава у виконанні моєї свекрухи. Валерій після перших двох тостів хропів у кутку залу, свекруха все смикала мене за те що я за нам не вслідкувала, а потім коли уже всі подарунки почали вручати, вона особливу увагу приділила моєму:

— Ой, – відкрила вона упаковку із покривалось, – Видно одразу, що то невістка обирала для свекрухи, – і противно так засміялась, – То що, котон? Ага якраз на раз постелити, бо ж у мою пралку такий не влізе, а у хімчостку не здаси, бо дорого. Ну, дяку тобі, Ніно. Дуже мило з твого боку. І колір приємний. Світлий, одноразовий.

Якби ж то було сказано наодинці, але вона при всіх гостях ту тираду видала. У мене сльози на очі. Кажу, що якщо не підійшло, то можу і собі забрати, бо ж не маю такої речі, а мріяла давно.

— А я думаю, чого то ти мені його принесла? – сплеснула руками Ніна Григорівна.

Того дня я ледь додому доїхала, сльози заважали. навіть чоловіка забирати не стала, хай Ніна Григорівна побачить, що то за щастя її син нині.

Відтоді місяць минув, а я все не можу до тями прийти. Ходжу сама не своя. Я, ніби в перше на своєжиття поглянула зі сторони: чоловіка я не цікавлю, свекруха зневажає. Хіба ото лиш діти і тримають мене у цій квартирі.

Хочу піти і є куди, але ніяк не можу зважитись. Чи маю я право позбавляти дітей рідного дому? Їхнє життя перевернеться із ніг на голову, доведеться школу змінити і район проживання.

Чи варто йти на такий крок радикальний тільки тому, що мене одну щось не влаштовує? Чи може потерпіти, можливо стане краще?

29,11,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page