Довго я збиралась і таки поїхала нещодавно до сина свого на вихідні. А що? На вулиці лиє мов із відра, на город не вийдеш. До Паски ще час є та й за онучками я скучила. Думала побуду два дні і додому поїду, а тоді вже їх на гостину до свята чекатиму. Але приїхала я назад уже через день і тепер не знаю, чи й спілкуватись будем. А все через суп.
Хотіла онучок побачити дуже вже побачити. Напакувала повні торби, ледь привезла. У сусіда, якраз свіжина була, то я набрала на три пенсії вперед усього. Знаю, що той годує зерном і буряком свиней, то як не набрати для свої містян?
То як було? Я все занесла у кухню. Ми із невісточкою усе розібрали, вона дуже дякувала. я пішла гратись із онучками а Олена, невістка моя, стояла готувати обід.
Я до малих зайшла вони мені те се розповіли і бачу, що діти нудяться. ну я й кажу:
— Ходімо мамі допоможемо обід готувати. Салат накрешемо і бутерброди зробимо.
Заходимо із малими на кухню, фартушки їм одягли я й питаю. а де яйця варені на салат бо малі хочуть кришити вже. Невістка мені вказує на плиту де стоїть каструля трилітрова. Я про себе ще й здивувалась, нащо так багато води на чотири яйця.
Знімаю кришку, а яйця варяться разом із м’ясом. Земля мені із під ніг пішла. Чого чого, а такого я не бачила. Дивлюсь на невістку і ледь змогла запитати, що то очі мої бачать.
А та каже, що у неї свій рецепт приготування супу. Вона чекаю півтори години, доки вариться м’ясо на бульйон. Двічі міняє воду і м’ясо миє. А коли їй ще потрібні яйця, на салат чи ще щось, то воно варяться на першій воді, разом із м’ясом. Не хочеться їй ще одну каструлю ставити, місця немає зовсім і так, та й газ дорогий.
Мені шістдесят і таке я вперше бачу, чесно. Уже не хотіла я ні їсти ні пити, ні щось там допомагати. Вийняла яйця із бульйону, ледь почистила а сама дивлюсь, що невістка далі робитиме. А нічого. У третю воду до м’яса вкинула очищену картоплю і кілька морквин.
От так в одній каструлі із супом олів’є і зварилось.
Раніше, я за собою такого і не помічала, але я таки мабуть ще та свекруха. Уже й рукою рота затуляла, але ж змовчати не могла. Попросила невістку трошки поважніше і розсудливіше ставитись до процесу приготування. Чи хоч у інтернеті знайти, чи так робити можна. Зрештою. не така то вже й витрата яйця зварити, чи картоплю із морквою в окремій каструльці.
Ну так ото, слово за слово і вийшли ми із нею із берегів. Вона казала, що так ще її бабуся робила і мама робить і всі живі, а просила берегти мого сина, бо дістався він їй здоровим і експеременти тут недоречні.
Поїхала я додому а ввечері ще й від сина дзвінок отримала. Той молодець, жінку захищав, казав що з її рук їстиме усе, але я все ж і його м’яко попросила прослідкувати за Оленою.
Оце переймаюсь – на паску приїдуть, чи ні?
І треба було мені у ту каструлю зазирнути? Може мовчати потрібно було? Але ж хіба тут вмовчиш.
Картаю себе, чи правильно зробила? а ви б змогли змовчати якби таке побачили?
14,04,2023
Головна картинка ілюстративна.