fbpx

Думаю, що шлюб мого сина швидко закінчиться і не через те, що я йому на дружину нашіптую, ні, якраз навпаки. А все невістка своїми руками робить та мене слухати не хоче.

Справа в тому, що я вже роки працюю в Італії і перевезла до себе сина з невісткою, щоб життя побачили та на домівку для себе заробили. Ліда дівчина працьовита і я не сумнівалася, що справи у них підуть швидко.

Але так сталося, що виявилося, що вона при надії і всі витрати лягли на сина. Розумієте, тут за кордоном, ціни вищі, ніж у нас і одна людина не може й за оренду квартири платити і ще щось відкладати. Виходило, що всі гроші, які син заробляє, йдуть просто на те, щоб жити. Звичайно, що вони не бідують, але ж нічого не заробляють.

Я вирішила, що буду їм допомагати бодай з продуктами і якось, коли принесла дві важкі торби з продуктами, то застала в їхній двокімнатній квартирі брата Ліди, Богдана.

Поки я викладала продукти, то той прийшов і почав вже собі бутерброд робити.

– Ти тут в гостях, Богдане, – кажу я, але очей не зводжу з тих кавалків ковбаси, які він собі нарізає.

– Так, я приїхав на заробітки. Ліда мені сказала, що я буду з ними жити і їм буде легше з орендою, і я буду під наглядом. Тим більше, з дитиною можу допомогти.

Я вся похолола. Не знаю чи то я вже стала якоюсь європейкою, але я переконана, що молодій сім’ї не потрібен ніхто збоку, тим більше, в сусідній кімнаті!

– Та ви не переживайте. Ваш син мені знайшов роботу, то ми тепер будемо разом працювати.

Я ледве себе стримала, але промовчала. Як міг так Роман вчинити? Якщо йому так важко тут, то хай в мене гроші позичить чи вертається в Україну, там точно оренда нижча.

Коли син прийшов до мене в гості, то я його спитала, що ж це таке у них твориться.

– Мамо, я сам не радий, але Ліда наполягла, що брат її молодший буде під наглядом, мати її дуже просила за ним глядіти, та й допоможе нам з орендою, він же працює.

– Ну-ну, – тільки й сказала я.

Ну, що він маленький, що йому пояснювати? Третій завжди зайвий!

Вже моя невістка привела на світ донечку, в хаті гамір, дитина не спить, всі не сплять, Богдан з претензіями, одне слово поза інше і вже між усіма перепалка. Сама Ліда бачить, що не варто аби брат з ними жив, бо ж чоловік і жінка мають бути разом. Але ж не попуститься, розумієте.

– То мій брат, куди я його маю вигнати в чужій країні?

– А нічого, що ти скоро чоловіка не матимеш?, – питаю я її, – Поки Роман до мене вечорами ходить та в мене спокійно годинку поспить. Але ж жінки зараз ой які ласі до чоловіків і не зогледишся, як якась його приманить. То що тоді?

– Та хай попробує, – самовпевнено каже вона.

На такі слова я ледве не сказала, чи вона себе давно бачила в дзеркалі? Я все розумію, що мала дитина і вона невиспана, але ж є факт, що вона геть за собою не слідкує. Думаю, вона більше слідкує чи братик поїв, чи мамця її дзвонила і за братика питала, ніж за тим, що вона має хоч через день мити свою голову.

Та навіть не в тому справа, а в тому, що чоловік хоче й добре слово від жінки почути, хоче аби його обняли, хоче в тиші побути біля своєї жінки і своєї дитини. А вона лиш за свою родину пильнує і ще й каже, що матір сюди перевезе, хай з онуком сидить, а вона піде працювати.

Чи це ще в ній бурлять гормони, чи то така є натура і моєму синові нема більше на що розраховувати?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page