Дуже вже моя родина любить страви з горохом, але готую я їх, нажаль, вкрай рідко – довго горох готується, а часу обмаль. Але знайшла нещодавно для себе простий і вельми ефективний спосіб варити той горох утричі швидше.
На просторах Інтернету найчастіше зустрічала поради замочити горох у соді, дехто радить подрібнити у блендері або просто дуже довго варити.
Перший варіант для мене особисто неприйнятний тим, що після соди залишається присмак. А від другого відмовилась одразу – чоловік таку кашу просто не їстиме. Для нього горох повинен бути половинками – іншого можна і не пропонувати.
А довго варити горох для розм’якшення – це така розкіш, особливо якщо маєш лиш один вихідний у тиждень.
На щастя, відкрила я для себе ще один спосіб, як зварити горох швидко та без замочування.
При варінні гороху додаю у воду кілька ложок олії.
На поверхні води утворюється плівка, яка наче кришка закриватиме страву.
А значить, температура в каструлі під ще однією кришкою збільшиться і горох розвариться в 3-5 разів швидше. На смак страви олія ніяк не впливає.
Передрук лише з гіперпосиланням на intermarium.news.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся