На початку нашого сімейного життя з нами жили батьки чоловіка, тому всі домашні справи ділилися між двома господинями. Звичайно, турбот по дому для мене стало більше, в порівнянні з моєю колишньою квартирою, але Марія Юріївна мені у всьому допомагала, і тому було не так вже й важко. Однак незабаром свекри від нас з’їхали, і я сповна відчула всі «принади» життя господині великого будинку…
Коли я кажу кому-небудь про те, що ми з чоловіком живемо в котеджі, то всі думають, що я хвалюся, і що нам пощастило. Чомусь люди уявляють собі в цьому випадку тільки хороше: власний сад, можливість смажити м’ясо на мангалі і насолоджуватися відпочинком на свіжому повітрі хоч кожен день. Всі думають, що в мене там не життя, а казка, і при цьому абсолютно ніхто не замислюється над тим, який це праця – доглядати за двором і утримувати двоповерховий будинок в чистоті!
Коли я переїжджала сюди, то звичайно ж знала, що роботи по дому у мене додасться, але тішила себе надіями, що плюси переважать мінуси, і що я зможу звикнути до нових умов. Як же сильно я помилялася! Навіть якщо закрити очі на маленькі косяки (плями на килимі і дивані, пил на люстрах та інше), щоб зробити лише поверхневе прибирання двох поверхів, у мене йде весь день. Якщо робити генеральне – потрібно витратити два дні, і це ще без миття вікон і сантехніки… Щоб будинок не перетворився в свинарник, я намагаюся протирати пил, підмітати і мити підлогу кожні три дні, після чого почуваюся як вичавлений лимон. Крім цього мені ще доводиться працювати, і трохи допомагати чоловікові у дворі… Відчуваю, що довго в такому темпі не витримаю.
Мені таке життя вже добряче набридло! Не хочеться ні домашніх тварин тут заводити (раніше в будинку жили дві собаки і кішка, але свекри їх забрали), ні про дітей думати. Адже якщо у нас хто-небудь з’явиться, то домашньої роботи для мене додасться ще більше…
Чоловік теж не сидить, склавши руки, і постійно щось лагодить в домі, але він більшу частину часу проводить на роботі, і тому побут діймає його так сильно, як мене. Просила у нього найняти для мене помічницю, говорила, що одна я не справляюся, але він каже, що це з незвички, і що з часом я «втягнуся». З принципу не хоче впускати нікого стороннього на нашу територію. Вважає, що раз його мама свого часу спокійно справлялася з будинком, то і я теж зможу…
Загалом, я вже не знаю, що й робити. Заздрю людям, які живуть в невеликих квартирах. З радістю б переїхала, але чоловік категорично проти. Невже крім розлучення іншого виходу у нас немає? В іншому у мене претензій до шлюбу ніяких немає…
Леся.
Фото ілюстративне.
