fbpx

Дві яскраві смужки сказали – так. Що робити, вона не знала. 38 років, донька вже заміжня, син цього року закінчує школу, а далі – інститут. Хтось подзвонив у двері. Ліза подивилася у вічко і побачила дівчину. Дівчина буквально влетіла в коридор

Олів’є.

Ліза прийшла додому годині в 3, дістала з сумки тест і вирішила перевірити. Це звичайно з області неймовірного, вони з чоловіком вже років 5 стараються, але аж надто підозріло її стало нудити вранці. Дві яскраві смужки сказали – так. Що робити, вона не знала. 38 років, донька вже заміжня, син цього року закінчує школу, а далі – інститут. Хтось подзвонив у двері. Ліза подивилася у вічко і побачила дівчину. Дівчина буквально влетіла в коридор.

– Я Марина. А Ви дружина Вадима?

– Так, відповіла Ліза, я дружина Вадима. А Ви то хто?

– А я його майбутня дружина. Ми кохаємо один одного і одружимося. Не стійте у нас на шляху. Вам краще дати йому розлучення, швидше.

Ліза не думаючи, виштовхала дівчину за поріг і защепнула замок. Та вовтузилася під дверима ще хвилин 10, щось вигукувала, шарпала двері. Нарешті пішла. «Ну ось і рішення, саме в двері подзвонило», – подумала Ліза, всередині у неї все тремтіло. Вона зім’яла папірець з двома смужками і кинула у відро для сміття.

20 років шлюбу. Їй було не по собі, як від сильного вітру, але калькулятор в голові працював бездоганно. Донька доросла, живе з чоловіком. Сина вона одна прогодує легко. Але йому треба спокійно здати випускні іспити і вступити до інституту. Він уже вибрав 3, в які віднесе документи. Значить, вона повинна домовитися з чоловіком, нехай розлучається, коли Рома вже надійде в інститут і почне вчитися. Треба спокійно поговорити з ним. Лізі хотілося заплакати, але чомусь не виходило…

У магазині вона машинально кидала продукти в кошик: зелений горошок, солоні огірки, ковбаса, картопля, ріпчаста цибуля… «Ну треба ж, все для олів’є», – подумала Ліза. Це був улюблений салат Вадима, він просив його на всі свята, і що б туди ще яблучка трошки додати, і вареної тертої моркви. Син і донька теж любили цей салат. Готувати доводилося тазиками. «Нехай буде олів’є. Може за улюбленим салатом вдасться домовитися і чоловік відкладе розлучення на півроку», – вирішила Ліза.

Ліза машинально різала салат. Це її заспокоювало. Ось як буває. А вона завжди довіряла чоловікові, не нишпорила по кишенях, не заглядала в телефон. Подруги над нею посміювалися: «Свята Ліза, зі святим Вадимом».

Вадима прийшов з роботи пізно. Сьогоднішнє призначення в міністерство, молода подруга… Мала відбутися серйозна розмова з дружиною. Він роздягнувся, витягнув останню папіроску з пачки, що б подумати на лоджії. Поніс пачку у відро для сміття. Зім’ятий папірець валявся поруч. Вадима завжди був акуратним і цікавим. Він підняв і розправив кинутий згорток. Дві смужки. Вадим машинально сунув згорток у кишеню і пішов на балкон. Ліза покликала вечеряти. На столі, серед супниці і нарізаних на тарілці помідорів стояв салат олів’є, з яблуком, і вареною морквиною, все за рецептом його мами. Рішення прийшло легко.

«Знаєш Лізо, – сказав Вадим, – я отримав призначення в міністерство, ми їдемо в столицю. І – так, пора нам подумати про третю дитину. Ми ще молоді. Виростити встигнемо. Мама догляне за Ромою. А може він подасть документ до інституту у столиці, час вибрати ще є». Ліза заплакала. Вадим витирав їй сльози і думав про те, що мало не зробив найбільшу помилку в своєму житті…

В туалеті магазину «Карусель» поруч з подругою ревіла Марина: «Ти уявляєш, цей Вадим з гачка злетів, А вже я його з усіх боків обходила. Мені, про його майбутнє призначення в міністерство, тато сказав. Я перед цим старим крутилася, в ліжечко затягла. До старої його сходила і сказала, що ми з ним одружимося. Думала, вона розбірки влаштує і прожене його. Та ні. Цей прийшов і заявив, що ніколи від дружини не піде. Кохає її, і салат вона йому чудовий готує – олів’є. Ось ліс дрімучий. Але хто ж зараз олів’є готує, це ж минуле століття».

В цей же день за великим столом зібралася вся родина Вадима, приїхала і донька з зятем. Вони відзначали нове призначення і щасливу новину. Улюблений салат був прикрашений зеленню.

Автор: Олена Aндріяш.

Фото – ілюстративне.

You cannot copy content of this page