У Києві директорку школи, яку підозрюють у здачі позицій ЗСУ ворогові, випустили під заставу в розмірі 500 тисяч гривень.
За даними СБУ, жінка допомагала російським військам, в надії стати міністеркою освіти України.
“Обвинувачена мала проросійські погляди та підтримувала окупацію частини нашої держави. Вона співпрацювала з представником РФ, який брав участь у проведенні інформаційних акцій проти України та мав зв’язки зі спецслужбами країни-агресора… Винагороду за співпрацю їй обіцяли посаду міністра освіти при окупаційній владі”, – йдеться у повідомленні СБУ.
Журналісти ТСН дізналися ім’я цієї колаборантки – це Алла Душкіна( Ратушна).
Виявилося, що жінка працювала директором приватної школи-садочка в передмісті Києва. Зараз, на момент слідства, її усунули від роботи.
Алла Душкіна в 2020 році вже була в епіцентрі скандалу, але тоді її звали Алла Ратушна. Жінка прагнула очолити школу на Печерську і для цього вона погрожувала призначеному директору, перешкоджала потраплянню в кабінет… Ця історія закінчилася через втручання освітнього омбудсмена і законно призначена директорка посіла своє місце.
Далі жінка очолила приватний садочок, який під час війни став прилистком для людей і Душкіна це все бачила та проговорювала – у неї є відео на ці теми, але вона вирішила допомагати й далі нищити українські життя та житло.
Хоч жінку й випустили під заставу в розмірі 500 тисяч гривень, вона не прийшла на перше засідання, мовляв, захворіла і відповідну довідку представив її адвокат.
Наступне судове засідання за звинуваченням у державній зраді призначено на кінець серпня. Жінці загрожує до 15 років позбавлення волі чи довічне.
Фото: vnews.agency.
07/31/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся