Ця історія зі мною трапилася нещодавно. Точніше кажучи тоді, коли я зустріла свою давню подругу.
Аліна, донька моєї подруги, в минулому році закінчила університет. Світлана з цієї нагоди купила їй квартиру, невелику студію. Все ж краще мати своє окреме житло, аніж орендовану квартиру.
Вона вже на той час мала свою власну машину, яку їй теж подарувала мати на 18 років. Це була шикарна іномарка, але довго вона на ній їздити не стала, тому через три роки замінила на іншу.
Я ще пам’ятаю ті милі часи, коли доводилося бачити крихітну Аліну у мереживній ковдрочці. Нам тоді з Світланою подобалося разом проводити час, граючись з її донькою у парку.
Але їхня сімейна ідилія тривала не довго. Батько Аліни пішов до іншої, коли їй було всього 6 місяців. Втім, аліменти платив вчасно, нехай копійки, але головне те, що не ухилявся.
Життя Світлани будувалося навколо дитини. Типова мати, яка дівчинці дозволяла все, виконувалися усі її примхи. Особистого життя вона не мала, оскільки була завжди з Аліною. Але інколи могла собі дозволити, тільки тоді, коли донька була в таборі, або у бабусі. А взагалі її життя так і проходило у самотності.
Одного разу Світлана зустріла гідного чоловіка. Він їй дуже сподобався і їхні стосунки перейшли у постійні зустрічі. Невдовзі вони з ним створити сім’ю.
Тільки Аліна, яка звикла до того, що її мати на сто відсотків належить лише їй, не хотіла прийняти вітчима. Ні до чого хорошого це не привело. Шлюб, який тільки но почав існувати, швидко розпався.
Світлана припинила шукати жіноче щастя. Повністю віддалася кар’єрі, роботі, заробляла на майбутнє дочки.
Аліна вже виросла та отримала чудову освіту. За рекомендаціями матері влаштувалася в адміністрацію міста. Зарплата поки що копійчана, але перспектива на майбутнє дуже хороша. Тому вона практично почала самостійне існування.
Мені дуже давно доводилось гостювати у Світлани в присутності її доньки. Але нещодавно це зі мною трапилося і ми з нею зустрілись. Відносини двох рідних один одному жінок збентежили мене до глибини душі.
Аліна забула як потрібно спілкуватись з рідною мамою. Навіть моя присутність її не збентежила, неначе це було як належне.
І це матері, яка зробила для неї все і навіть більше, сама. Я не з тих, хто буде відмовчуватися в подібних ситуаціях. Не втримавшись я дозволила собі влізти у розмову і заступитися за свою подругу:
– Аліно! а ти нічого не переплутала, рідна. Поглянь, ти одягнена і взута своєю мамою. Машину і квартиру вона тобі купила. Щотижня п’ять тисяч на життя, вона тобі дає. Подумай, рідна, як житимеш, якщо от зараз твоя мама вислухавши твій монолог образиться і більше не буде тобі допомагати?
Почувши такі слова правди, Аліна схопила ключі і помчала до себе додому.
Я теж почала збиратися та очікувати на те, що тепер Світлана зі мною перестане спілкуватися.
Але на моє велике здивування мати, яка раніше не заперечувала своїй дитині, перейшла на мою сторону. Вона подякувала мені і попросила, по можливості, частіше приїжджати до них, коли Аліна буде гостювати у неї. Попросила вчити її хоч у чомусь відмовляти донці, аби та мала хоч крихту поваги.
Я лиш зітхнула важко. Чи не запізно ти подруго прокинулась?
Цій дівчинці дуже пощастило мати таку чудову матір! Але поки що, вона не зовсім усвідомлює цього.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
