Дивлюсь на нього і вухам свої не вірю. А головне – говорить спокійно і впевнена, бачте він уже все вирішив і навіть мого одобрення не потребує. Мовляв власність то усе одно його, тож я хочу того, чи ні, а повинна його послухати. Воно то так, але ж я розумію, що нічого доброго з того не вийде, навіть навпаки.
Відколи усе це почалось у голові мого чоловіка з’явилась “геніальна ідея”. Він виношує її уже який місяць і мені до цього часу вдавалось його відраджувати, але останні події для нього стали знаковими. Мовляв, він правий і ми повинні вчинити так, як він собі запланував.
Справа в тому, що він надумав в село переїхати. Планує придбати будинок з землею, тримати там худобу, птицю. саджати город. У нього все так гарно виходить – корова свиня, гуси кури. м’со своє і молоко. Дещо, навіть продавати надумав.
ніби все й правильно, ніби й вірно, але справа в тому, що і він і я міські жителі з народження. Чоловік бухгалтер, а я економіст. Скажіть мені, яка корова може бути, як я її за все своє життя не бачила живої ближче ніж на триста метрів?
У чоловіка зі здоров’ям негаразди, він інколи тижнями може лежати зі спиною. Уже бачу, як він на городі порається, прямо сміх і годі. проте, для нього це не аргумент.
— Навчимось, – каже. – часи нині такі, що потрібно відкривати для себе щось нове і обдумувати усі варіанти. Я все зважив – так для нас буде найкраще. Покупця на квартиру я вже знайшов, а через три дні поїдемо дім у селі оглядати. Судячи з фото, там прекрасний і дім і усі будівлі, що на подвір’ї.
Звісно, япроти усім єством. Яке село? я готова сидіти без світла тижнями, спускатись і підійматись сходами, носити воду від бювету, але тільки не переїзд казна-куди.
Порадьте, як переконати мого чоловіка, що йому сказати, аби він зрозумів, що у нашому віці починати усе з нуля у незнайомих умовах і обставинах – запізно. Ну яке село у шістдесят, які свині?
03,11,2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся