Дивлюсь то на той папірець, то на Олега. Не знаю, чи сміятись, чи плакати, чи зробити із того рахунку літака і прямо при кавалерові запустити до неба.
Але в голові уже з’явився інший план. Хочеш усе порахувати? Ну добре, хлопче, порахуємо. От тільки не ображайся потім, бо ж я попереджала тебе Олеже. Не я це почала, ой не я.
Розлучення — завжди неприємна справа, навіть якщо ви не в офіційному шлюбі. Особливо, коли після стосунків на пів року тебе намагаються ще й “згадати добрим словом” та виставити тобі рахунок.
Але давайте від самого початку і по порядку.
Звати мене Вероніка. Історія ця трапилася нещодавно, але враження лишила на все життя. Дякую своєму кавалеру колишньому за науку наперед, буду дуже обережною.
Ми з хлопцем, назвемо його Олегом, були разом пів року. Начебто все було добре: кіно, кафе, вечері вдома, прогулянки містом. Але, як кажуть, у стосунках пізнаєш людину не одразу, а тоді, коли щось іде не так. У нашому випадку це сталося під час розставання.
Ми вирішили розійтися, бо зрозуміли, що несумісні. Я дівчина самостійна, знаю ціну своїй праці і що вкладається у слово “наше”. А Олег, як виявилося, мав дещо інше уявлення про фінанси у стосунках.
Якось вечором після довгої розмови про “нас і майбутнє” ми прийшли до висновку, що краще розійтися. І все б нічого, якби через кілька днів мені не прилетіло повідомлення з прикріпленим файлом.
Відкриваю — а там рахунок! Так, справжній! Детальний перелік витрат за наші пів року разом. Його надзвичайно скурпульозно із увагою до кожної деталі надіслав уже колишній мій кавалер:
“Кінотеатр — 2500 грн, кафе — 3000 грн, букети — 2500 грн, чохол на телефон — 700 грн”. У мене від здивування аж чай пролився.
Що це таке? Далі ще цікавіше: “загальна сума витрат — 8700 грн. Прошу повернути до кінця місяця. Дрібні витрати не враховував, тільки те, що було справді цінним”.
Ну, думаю, це вже цирк! Замість того щоб нормально розійтися, він вирішив “повернути вкладене”. Я з тих людей, що поважають чужу працю й гроші, але такого нахабства не очікувала.
Посиділа ніч, все обдумала. І знаєте, що? Я вирішила відповісти. Але не просто словами, а так, щоб він зрозумів, що з Веронікою краще такі ігри не грати.
Вранці я склала свій власний рахунок. Не збрешу, робила це з особливим задоволенням. Почала згадувати все:
- Продукти для вечерь у мене вдома: м’ясо, овочі, напівсолодке, навіть соуси — усе порахувала.
- Зіпсована ним спідниця, коли він пролив на мене чай.
- Моя улюблена сковорода, яку він подряпав ножем, намагаючись “допомогти” з приготуванням.
- Пральний порошок, яким я прала його речі, коли він “ненавмисно забув” забрати їх додому.
- Шампунь, мило, навіть воду — усе, що він споживав під час перебування в моїй квартирі.
- Допомога з його проектом, коли я по кілька годин сиділа над тими папірцями.
І що ви думаєте? Моя сума вийшла у 4 рази більшою за його! Додала все до копійки, навіть час, витрачений на приготування вечері та миття посуду.
У підсумку рахунок склав 58 000 грн. Така краса, що сама собою пишалася! Зранку пішла до нього, вручила цей рахунок особисто:
— Будь ласка, ось мій підрахунок. З нього я милостиво вирахувала твої 8900 грн. Тепер залишилося менше. Чекаю гроші до кінця місяця. Якщо що, можеш взяти кредит.
Ви б бачили його обличчя! Спочатку він сміявся, потім розгубився, а тоді почав щось там говорити про невдалий жарт і про те, що я не розумію гумору.
— Е ні, – відповіла я, – зовсім це не жарт. Ти ж сам почав цю гру, я просто граю за твоїми правилами.
Знаєте, я й досі пишаюся собою. Бо ця ситуація навчила мене одного: ніколи не дозволяйте нікому грати на вашій доброті. Якщо ви людина щедра, це не означає, що хтось має право наживатися на вас.
Як думаєте, Олегу цей урок також пішов на користь? Наступного разу подумає, перш ніж виставляти рахунки?
Продовження у першому коментарі.
