Дзвінок у двері. А у мене прямо все в середині підстрибнуло. Так, і є стоїть на порозі невістка із онуком. Привід такий у неї. Зараз три слова скаже і бігом по квартирі нишпорити, та все видивлятись. Лиш день тому гроші на рахунок мій прийшли, а от і невісточка на порозі із особливою місією.

— Матвійко до бабусі захотів, – заговорила приторно-медовим голосом, – От я його і привела. ну не може він без вас.

Ну ось, що й потрібно було довести, був би привід. Зараз точно піде по кімнатам перевіряти що там я такого придбала, ще й у холодильник зазирне. І дійсно таки так. Зайшли у дім і одразу за своє:

— Матвійко зголоднів, – і прожогом до холодильника, – Не турбуйтесь я сама йому бутербродики зроблю. О, шикарно живете! Ковбаска копчена, ми навіть собі таку не дозволяємо! Сири двох видів, майонез і масло найдорожче. А тут і курочка маринується. ну Люба Василівна не думала що ви одна цілого бройлера з’їсти можете.

Так завджи у нас відбувається, відколи син мій із заробітків гроші передавати не тільки дружині, а й мені став. Кладе на картку щомісяця рівно вісім тисяч гривень. Я пенсіонер, і для мене ті кошти навіть більше, ніж я заробляла, коли працювала.

Чи не вперше в житті я почала жити, а не копійки рахувати. як усе життя. сама я сина ростила, у селі ні роботи, ні підробітку, тож тримала чималу господу. А потім і на ферму усусіднє село влаштувалась. заробітку ніякого, проте давали зерно і я молока могла узяти. Робила сири на продаж. та завела свиней ще більше, аби мати живі гроші.

Звісно, працювала себе не шкодуючи, але син був і одягнений і взутий і навіть оту дорогу приставку йому купила. Придбаю йому чогось такого, що й сама не їла зроду, а він зі мною ділиться. Відмовляюсь, а він і сам не їсть. От так і виростила і освіту дала. А зараз по контракту у Швеції третій рік. Мабуть, що переїдуть туди бо дуже вже на роботі його цінують і по закінченню контракту хочуть знову його підписати із ним. навіть із документами для сім’ї допомогти пообіцяли.

А з того часу, як невістка дізналась, що син і мені гроші передає у нас із стали псуватися стосунки. На вигляд начебто все нормально, але вона почастішала з претензіями.

— Любо Василівно, у нас двоє дітей, ледь кінці із кінцями зводжу. Я, звичайно, не проти, щоб Саша допомагав, але що вам таке особливе потрібне для життя пенсіонерки в селі? Ось мої батьки без сторонньої допомоги на п’ять тисяч виживають, ще й мені яку копійку передають. А ви? разом із пенсією вашою то виходить що ви вдвічі більше грошей маєте.

Мені у такі моменти завжди було соромно за куплену курку та шматочок свинини в холодильнику, за сир, за варену ковбасу та за улюблені банани – начебто я дозволила собі щось надто шикарне. Чомусь невістці здається, що жінкам похилого віку достатньо каші з молоком.

— Ви зрозумієте, я хочу вас навчити жити згідно власного бюджету! Ви просто звикли, коли працювали, трішки смітити грошима, але зараз ви на пенсії. У вас уже вік за 60, вам раціон потрібен легкий – кефір, каші, навіщо вам жирна їжа, зокрема м’ясо? Ви особливо нікуди не ходите, можна і на речах економити. А як ми поїдемо, тоді чоловік точно не зможе вам ні копійки передавати. нам же потрібно буде життя у іншій країні з нуля будувати. Я ж про вас піклуюсь.

Я не раз просила вже сила гроші мені не передавати, але він не слухає. Каже. що поки ноги його носитимуть буде робити все, аби віддячити за ті роки коли я рук не покладаючи клала своє здоров’я на його добробут:

— Мамо, то ж саме завдяки тобі я отримав усе, аби змогти жити зараз, як живу. Саме ти себе не шкодуючи все мені дала. зачекай, я тобі ще на день народження подарунок підготував такий, що ти й не очікуєш, але все життя мріяла.

А вже не хочу ні подарунку, ні дня народження, бо невістка тоді узагалі руль і педалі втратить.

Подруга моя вірна радить про всі оці інспекції невістки розповісти сину, але я не хочу псувати між ними стосунки. Вони дуже гарна пара і мені буде прикро вносити у сім’ю сина розлад.

Але невістка не вгамовується і буквально по стопам за мною ходить. Ось нещодавно у магазині у продавчині запитувала скільки і чого я купую. дуже жалілась на те, що мало не з простягнутою рукою скоро по світу піде.

Уже не знаю як і бути. Може їй усі ті гроші віддавати та й усе.

Ой, порадьте, люди добрі, як мені бути, бо місця собі не знаходжу.

09,04,2023

Головна картинка ілюстративна.