Затримується електричка хвилин на двадцять, на пероні все замерзлі і злі, після роботи, додому хочеться, чекаємо. Ніхто не оголошує, коли поїзд прийде, типу чекайте інформації.
Нарешті електричка приїжджає, всі похмуро вантажаться, сидять насуплені, чекають відправлення.
І тут влітає в вагон захеканий рум’яний хлопець з тортом, перев’язаним стрічкою, і кричить в телефон:
«Ти уявляєш, сьогодні найфантастичніший день в житті! Я біг вже просто за інерцією, в розпачі, я запізнювався страшенно!
А вона стоїть, чекає мене!
Я їду!
Я до тебе встигаю!
Ура ж?!».
І ми всі такі почали усміхатися, розслабилися, так ніби ми всі спеціально чекали на пероні, щоб він встиг до неї зі своїм тортом.
Їдемо ось, посміхаємося, торт веземо.
Автор: Віра Хітеева.
Фото ілюстративне.
