Весілля доньки стало причиною того, що Галі довелося згадати про колишнього чоловіка. Розійшлися вони десь п’ятнадцять років тому і все було доволі банально:
– Мене молода хоче, а ти мене не цінуєш, – це якщо коротко, але Дмитро на «коротко» не спромігся і всю вину за розлучення поклав на неї.
Їй було неприємно і сумно, і всіляко за ці роки, бо як казала її мама «Хай буде хлоп як ворона, а все жінці оборона», а вона дуже потребувала підтримки і чоловічої руки в господі. Але взяла себе в руки і засунула гордість подалі та поїхала за кордон працювати. Наталочку виховувала бабуся, а вона присилала їй всілякі обновки та приїздила так часто, як могла.
Скоро вона й ремонт в хаті зробила і на навчання доньки відклала. Тепер от весілля робить, але не будь-яке, а в найкращому ресторані та з найдорожчим тамадою і вогняним шоу.
Готувалася до цього дня, може, й ретельніше, ніж наречена. Дуже цікаво було б його побачити через стільки років і хай бачить, що вона зовсім не постаріла, а ще ого-го.
В цьому зморшкуватому чоловіку вона ледве впізнала того красеня і гонорового Дмитра. Чи то молода жінка, чи тяжка праця висушили цього чоловіка, а стійкий дух оковитої говорив, що чоловік вже святкує свято доньки давно.
Галя дивилася на це чудо і не могла зрозуміти одного – заради чого вона так старалася вразити його?
– Галю, – шепотів їй цей чоловік, – Позич на подарунок для Наталочки. Я, чесне слово, віддам. Просто все так раптово сталося і я не встиг гроші обміняти.
Галя дивилася на нього і не знала чого хоче більше – аби донька дізналася, що тато позичає в мами гроші їй на подарунок, чи аби вона ніколи його більше в житті не зустрічала.
Того ефекту на який вона розраховувала, весілля не справило, бо чоловік був не тим, на кого вона хотіла справити враження. Поки гості милувалися вогняним шоу, вона пригадувала, скільки роботи вона переробила, щоб заплатити за нього. Ось саме зараз актори спалюють два тижні її роботи на заводі – вона робила паєтки на Великодні кошики, а ось торт – це вона підробляла прибиранням та так, що їй скрутило спину і вона кілька днів зі сльозами на очах вставала з ліжка, а там бенкетний стіл – то вона економила на житлі і орендувала найдешевшу квартиру ще з двома жінками, а ось букет нареченої – то вона не купувала кави з місяць, хоч і дуже її любила, просто треба було економити кожну копійку.
Гості пили і їли шматочки її життя, а свати перечилися з нею, кому мають лишитися гроші, бо вони витратилися на м’ясне і пляцки… Донька супилася, що щось пішло не так, зять був невдоволений також…
Ніякої сатисфакції, навіть, перед собою.
Фото Ярослава Романюка.
