fbpx

Гроші до грошей, воші до вошей, – сказала Ніна Павлівна дивлячись поверх мене, – У мене ще будуть онуки, і невістка буде, а ти йди, дівчино, йди! Не чекають тебе тут

Мені було дев’ятнадцять і я навчалась на другому курсі медінституту, коли в моєму житті з’явився Ілля. Син заможних батьків “селебриті”, як називали його мої однокурсники. Ми зійшлись із ним якось одразу. Ілля не був представником “золотої” молоді, навпаки – тихий, замкнений, спокійний.

Він ніколи не розповідав про те, чим займаються його батьки, як вони живуть. Коли мова заходила за його сім’ю він казав односкладово: “Там все складно”. Що він мав на увазі я зрозуміла тільки тоді, коли після нашого одруження, ми пішли з ними знайомитись.

— Гроші до грошей, воші до вошей, – сказала Ніна Павлівна дивлячись поверх мене, – У мене ще будуть онуки, і невістка буде, а ти йди, дівчино, йди! Не чекають тебе тут.

Я й справді не почувалась у заміському особняку комфортно. Ці люди були не просто багаті – вони жили у розкоші. Я й у фільмах такої ошатної оселі не бачила. Чого тільки варта була люстра, що висіла аж до підлоги у холі. Я донька батьків, які жили досить непогано завдяки власній праці у полі і на своїй невеликій фермі, переступивши поріг я просто не знала, як стати і що до ладу сказати.

Ілля вислухавши маму і тата між іншим повідомив їм, що скоро стане татком, а я була вже на четвертому місяці, і ми поїхали звідти. За три роки нашого подружнього життя ні вони про нас, ні ми про них більше не згадували.

Так мабуть судилось, але мого Іллі не стало минулої зими. Ніч, слизька дорога, він не впорався з керуванням і в одну мить я залишилась удовою. Наступного ж дня у мій дім постукали його батьки і попросили звільнити квартиру у якій ми жили увесь той час. Те житло належало їм.

Я перебралась з донькою спочатку до подруги, а згодом на орендовану квартиру. Батьки пропонували переїхати до них, але я саме влаштувалась у клініку і мені потрібна була та робота, тож було вирішено, що мама допомагатиме мені з донькою, а я працюватиму.

Для мене дзвінок колишньої свекрухи, Ніни Павлівни, був дуже великою несподіванкою. Вона довго плакала перш-ніж змогла хоч щось мені сказати. Зрештою, вона повідомила, що я і моя донька – єдині близькі люди їй в усьому світі. Мого свекра не стало місяць тому, а інших дітей окрім Іллі вони й не мали.

Я розгублена і просто не знаю що робити. Ніна Павлівна просить, аби я дозволила їй брати участь у житті моєї донечки. Говорить. що все зрозуміла і щиро розкаюється у своїх минулих помилках.

Справа в тому, що ми живемо у настільки різних світах, наскільки це узагалі можливо. Я не знаю, чи варто підпускати цю людину до моєї Рити. Чи не пошкодую я про це, адже ж не дарма Ілля з ними зовсім не спілкувався? По-суті, вона нам геть чужа і незнайома.

Дозволити онуці спілкуватись з бабусею, чи хай усе буде, як є?

Ксенія Я.

26,09,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page