— Гроші?, – дивиться на мене мама а по щокам сльози течуть. – Так от. що для тебе, доню, головне. А те, що твій брат тепер сім’ю втратив тебе не бентежить. В тому лиш твоя і тільки твоя вина, дитино.
Дружина брата подала на розлучення, а мама в тому зробила винною мене. Бачте, я не погодилась їх у свою квартиру впустити, а “чомусь” здаю в оренду чужим людям.
Нашої бабусі не стало два роки тому. Оскільки усі ми живемо в столиці, то бабусину трикімнатну квартиру мама прродала, а гроші розділила між мною і братом. Собі теж залишила, але більшість все ж між нами було поділено.
Ми з чоловіком взяли кредит на двокімнатну квартиру, а от брат та його дружина вирішили збирати на нове житло.
Ми з чоловіком залишивши дітей мамі їздили на заробітки, важко працювали, а кредит таки змогли швидко закрити. отже вийшло у нас дві двокімнатні квартири в столиці: одна “кредитна”, а інша. та в якій ми жили.
Все склалося цілком благополучно. Зараз ми живемо у власному будинку під Києвом. Весняні події оминули нас, дім цілий усе гаразд. Дві квартири у столиці здаємо в оренду на ці гроші. власне і живемо, адже на роботі нас обох перевели на пів ставки, ми на одній фірмі працюємо.
Брат мій житла власного не має. Вони з дружиною купили дорогі смартфони, буса з’їздили на моря, а коли в них закінчилися гроші, вони лишилися без даху над головою. Вони зняли кімнату, обидва влаштувалися на роботу. Ще на весні брата звільнили, а дружина його повідомила що при надії.
Вони гроші у нас на оренду позичали, брат знайшов іншу роботу, але зарплата була низькою. Грошей було мало, і брат не міг винайняти житло і не міг утримувати свою дружину. Молоді переїхали до мами.
У мами простора троячка. Мама не була у захваті, але не могла відмовити. Вони прожили під одним дахом майже півроку. Проте виявилось, що характер у братової дружини зовсім не мед. Вона почала встановлювати свої порядки. викидати мамині речі і щоденно влаштовувала в домі сцени. Звісно. жити так сил ні в кого не було, тож мама вихід знайшла:
— Віддай їм на деякий час свою двокімнатну квартиру. – говорить мама, – Вони згодом з’їдуть, а зараз дітись їм нема куди. Ми ж сім’я.
Пропозиція виявилась настільки дивною і несподіваною. що я просто не знала як відреагувати, тому сказала все, що на душі було. Чому ж я повинна когось у свій дім впускати. залишатись без стабільного доходу? Брат гроші на веселощі спустив, на бус. що у дворі ржавіє в Домінікану злітав і на Мальдіви, а я повинна думати де його дитина житиме?
Тепер брат на розлучення подав, а мама вважає. що в тому лиш моя вина. Мовляв я через гроші родину брата зруйнувала. Але чи я її руйнувала?
18,11,2022
Головна картинка pexels.