Гроші намагаюсь дітям порівну передавати, але в минулому році донька старша авто в кредит узяла, то я вже їй більше на кілька сотень перекидати стала, аби жити ще мала на що із дітьми. Менший син про це не знав до пори, до часу, аж поки я не бовкнула випадково.
Він був дуже ображеним, а тепер таке втнув, що я не знаю. як тепер бути.
У мене двоє дітей, я сама їх на ноги ставила і освіту давала. Тримала худоби багато і городів, але зрозуміла, що нормально на цьому заробити не можу, лиш здоров’я своє загублю.
Саме тоді і вирішила податись на заробітки. Думалось мені, що за рік. чи там два, підзароблю, своє становище фінансове поправлю і додому.
Однак я тут уже десятий рік. Діти вивчились, працюють, думала додому їхати, так вони сім’ї свої створювати надумали. ну а яка то сім’я у молодих, тут тільки “мамо дай”. Мені батьки допомагали, то я й дітям своїм допомагати мушу. Нащо ж тоді батьки?
Якось так само-собою стало, що я зарплату свою на трьох ділила. дітям більшу частину порівну відсилала ну і собі там залишала на життя сотню другу. А мені багато і не треба, адже харчуюсь із бабусею, яку доглядаю. а речі тут не такі дорогі, та й віддають багато дівчата наші українки. От так і жили ми останні роки. діти дякують і я щаслива.
Ну а в минулому році донька моя старша узяла авто в кредит. Сім’я у неї, двійко діток, а чоловік став на захист нашої країни. ну як їй самій з ними по місту. та й робота у неї така, що постійно потрібно рухатись і чим швидше, тим краще, тож машина їй була просто необхідна.
Вони із зятем мали певні накопичення і вже думали узяти якесь авто із рук, але я настояла на тому, що мусять хороше авто із салону брати. Вони проти були, однак я пообіцяла виплачувати допомагати. ну вже. аби на ремонтах не стояла постійно, а щоби донька їздила і не думала, що щось там торохкотить.
От так рік майже я їй передавала на кілька сотень євро більше, аби вона могла виплачувати кредит. Сину меншому ми домовились нічого не казати. Я розуміла, звісно, що так не чесно, але він мав авто і непогане, яке йому від свекра у спадок дісталось, а доні поміч потрібна була.
Я сама випадково проговорилась йому. Справа в тому, що я додому вже зібралась їхати. здоров’я усе частіше підводить, роботу я свою робити вже не можу. От і говорила із сином, жалілась, що от тепер не зможу їм допомагати і гроші передавати, а сестрі ще авто виплачувати доведеться уже без мене.
Син усе одразу зрозумів і дуже образився. Сказав, що не очікував від мене такого і що я показала своїми діями, хто із дітей мені дорожчий. Говорить, що й сам хотів авто узяти новіше, але змоги не мав. запитував, чому ж я більше люблю доньку.
Мені було і соромно і прикро таке чути. Я розуміла, що дуже не гарно по відношенню до нього вчинила, але зробленого уже переробити не могла. Він зі мною не розмовляв місяць, а потім зателефонував і повідомив, що також узяв авто. Хоч зараз у нього негаразди на роботі і він не має стабільного доходу, але сподівається, що я так само як і сестрі, йому допоможу.
Я вже дуже нездорова, ледь пересуваюсь цією квартирою. Думала звільнятись і їхати додому, а тут таке син утнув.
Не знаю. як мені тепер бути. Працювати я зможу, але чи довго?
Їхати додому? А як тоді сину із тим авто, він же мене ніколи не пробачить. А донька брату дорпомогти теж не має змоги, самій аби виплатити все.
Як же мені бути, аби і з сином відносини не зіпсувати і дітей помирити між собою?
Поліна Миколаївна Р.
05,06.2023
Головна картинка ілюстративна.
