fbpx
Історії з життя
Гроші збирала на нову пральну машинку. Стара поламалася. Ремонту не підлягає. Останні два місяці перу руками. Дуже важко викручувати доччині джинси. Руки не витримують а тут у доньки телефон зламався. Дуже довго думала, що ж краще придбати пралку, чи телефон

Хлопець залишив мене, як тільки дізнався про те, що стане татком. Батьки не могли допомогти. Довелося кинути навчання і шукати роботу. Я багато працювала. Однією роботи виявилося мало. Знайшла ще одну.

Коли дитина з’явилася, батьки сиділи з дочкою, а я пропадала на роботах. Доньці намагалася дати все необхідне. Купувала іграшки, які вона хотіла, одяг, а коли виросла, замовляла дорогу косметику.

Я купувала одяг у секонд-хенді, косметики майже не було. Купувала туш за сімдесят гривень. Мені досить.

У дочки поламався телефон. Потрібно терміново купувати новий. Гроші збирала на нову пральну машинку. Стара поламалася. Ремонту не підлягає. Останні два місяці перу руками. Дуже важко викручувати доччині джинси. Руки не витримують. Довго думала, що краще. Зрештою, вирішила купити телефон. Мені треба знати, де моя дочка ходить, що робить.

Магазин обирала дочка. У неї на прикметі був телефон. Вона давно його хотіла. Постійно говорила про цей гаджет. Каже, у неї в школі у всіх круті телефони, останніх моделей. Я слухаю і киваю. Не розумію в техніці. Мені достатньо зателефонувати і повідомлення написати.

У магазині дочка відразу пішла до консультанта. Розповіла, що вона шукає. Такий телефон був в наявності. Високий хлопець у формі магазину, привів нас до стендів з телефонами. Я дивилася на телефони за три – чотири тисячі. Таку суму могла витратити на той момент.

Дочка вже тримала гаджет в руках. Її очі горіли. Вона хотіла саме цей телефон. Я запитала у хлопчика ціну і обімліла. 27000 гривень. Взяла доньку за руку, відвела в сторону і пошепки сказала:

– Доню, у мене немає таких грошей. Можу максимум за п’ять тисяч купити, та й то в розстрочку.

Чекала розуміння, але дочка поступила інакше.

– Мама, у всіх нормальні телефони. Чому я повинна ходити з якимось поганеньким? Я хочу цей! Щоб був найкращий.

– Сонце, у мене дійсно немає коштів. Ти ж знаєш. Я багато працюю – дочка не дала закінчити думку.

– А сенс від твоїх робіт! Якщо ти навіть телефон нормальний купити не можеш! – сказала і вибігла з магазину.

Мої ноги приклеїлися до підлоги. Всі в магазині дивилися на мене зі співчуттям. Хотіла розплакатися прямо там, але стримала себе. Принесла сльози додому. У рідних стінах, дала волю емоціям.

Мені неймовірно прикро. Все життя трудилась заради дочки, а вона ось так мене і дякує.

Руслана О.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page