Ми з чоловіком, ось вже більше п’ятнадцяти років живемо з його матусею. Так-так, саме з матусею. Я жодного разу не дозволила собі відгукнутися про неї в якійсь грубшій формі. Та й як можна так вчинити з людиною, яка всією своєю душею ставиться до мене, як до рідної доньки. А, можливо, навіть і краще.
Мені нема з чим порівнювати материнське тепло. Я з сиротинця. Тому, я вдячна Богу за мою матусю, яку я знайшла тільки після заміжжя. Після весілля у нас з чоловіком не виникло ні краплі сумніву в тому, де ж нам жити. Свекруха відразу розставила всі крапки по своїх місцях. З першого дня мого подружнього життя я жодного разу про це не пошкодувала.
Коли з’явився наш синочок, мама взяла на себе більшу частину турбот про малюка. Вона з таким трепетом доглядала онука, що у мене просто рука не піднімалася, якось ущемити її в цьому. Так вона прокидалася по кілька разів за ніч, щоб вчасно його погодувати, щоб дати мені виспатися.
Я ж, звичайно, намагалася якомога більше допомагати їй по дому. Але мама завжди йшла на крок попереду і практично все встигала зробити сама. І звідки у неї тільки бралися сили на все на це?
Завдяки улюбленій свекрусі я змогла раніше вийти на роботу, що дало мені можливість не упустити свій шанс і піти на підвищення. Тільки завдяки нашій неньці, у нас з чоловіком все виходить і складається найкращим чином.
Мене просто вводить в ступор, коли подружки розповідають про свої проблеми, які виникають у них зі свекрухою. Іноді мені здається, що це все просто вигадки. Ну як таке взагалі можливо?! Адже це ваш син, а невістка – це його самостійний вибір. Як можна так не поважати свою дитину і особисто псувати йому життя?! Для мене це незрозуміла загадка.
Нещодавно матуся прихворіла. Ми з чоловіком по черзі відвідували її в лікарні і з нетерпінням чекали повернення додому. Я навіть уявити боюся, що вона може не повернутися. Для мене це нестерпно. А мої подруги мало не стрибають від радості, коли свекруха починає здавати.
Не знаю, куди котиться цей світ? Чому в своєму житті ми витрачаємо пристойний час на непотрібні сварки та розбірки? Чому не можна просто жити і радіти? Адже життя таке непередбачуване: сьогодні є все, а завтра за секунду може все змінитися. Невже я одна така щаслива?
Вчора мамусю виписали. Ми влаштували грандіозне свято на честь її повернення. Бачили б ви її! Ці очі випромінювали стільки любові і ласки, що нам всім вистачить! Чи це не головне в житті?!
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!