Ангеліна та Віталій познайомилися в університеті. Він був на останньому курсі, а вона тільки вступила. Він дуже гарно залицявся. Дарував величезні букети квітів. Водив у кіно, в театр, навіть у кафе на вихідних. Вона не замислювалася, звідки гроші на всю цю розкіш у бідного студента. А студент ночами працював вантажником.
Після захисту його дипломної роботи справили весілля. Ангеліна хотіла щоб все було не гірше, ніж у інших Щоб у неї була найкраща сукня. І обов’язково лімузин. Він вдався до крайнощів, взяв позику, але весілля вийшло таким, як хотіла дівчина. Напевно, доля благословила Віталія. Його взяли працювати в банк, спочатку простим програмістом. Але він показав, на що здатен вже з перших днів. Його дуже цінували на роботі та й зарплата у нього була гідна.
Він зумів розплатитися з боргами та вирішив забирати гроші на квартиру. Віталія дуже пригнічувало невміння Ангеліни заощаджувати. Вона хотіла все й одразу. Якщо жінка йшла в магазин, то обов’язково набирала на десятьох. У неї мали бути туфельки до кожної сукні, а суконь повинно бути стільки, щоб як мінімум пів місяця не одягати одну й ту ж саму.
Холодильник був переповнений продуктами. Купувалося все найдорожче. А вчора їй захотілося купити персики. До нового року тиждень, які персики. Вони, напевно, коштують, як крило боїнга. Він вирішив поговорити з дружиною. Так вони ніколи не назбирають на квартиру.
Він рішуче увійшов до спальні. Побачив на тумбочці персики, і дружину, яка згорнулася калачиком на ліжку. З її прекрасних очей лилися сльози.
— Що трапилося кохана?
— Не знаю, дуже сильно у боці коле. Зовсім немає сил.
Швидка їхала так повільно, що він був готовий бігти попереду і розштовхувати руками машини. Ну чому ніхто не поступається дорогою.
Йому нічого не повідомляли вже дві години. Він метався коридором, мов поранений тигр.
— Йдіть до дому. Все добре. Причина болю успішно усунена. Провідаєте дружину вже завтра, сьогодні їй потрібен спокій.
Сказав огрядний чоловік у білому халаті. Слова доходили до Віталія дуже повільно. Він ледве вловив сенс. Чоловік почув лише «успішно» та «завтра».
Він увійшов до порожньої квартири. У передпокої були розкидані туфельки. Він з любов’ю підняв їх та обережно поставив на полицю. Зайшов у кухню. Відчинив холодильник. З нього вивалювалися продукти. Йому до рук потрапив сир. Він подивився на упаковку — прострочений. Взяв великий чорний мішок для сміття. Згріб усе з полиць, навіть незважаючи на дату, і мовчки виніс на смітник.
Потім пішов у супермаркет та купив нові продукти. Брав усе найкраще, що любить Ангеліна. Побачив у маленьких пластикових коробочках персики. Взяв 6 упаковок. Прийшов додому. Розставив продукти. Порожньо. Тихо. Самотньо. Навіщо йому все це якщо коханої немає поряд. Зайшов у спальню, ліг на подушку. Від неї йшов запах дружини. Він зім’яв її, видав несамовитий вигук, і згорнувшись калачиком, мов дитина, заплакав.
Вранці на світанку Віталік зібрався до Ангеліни. Він приніс персики. Шість коробок. Всі хто лежав у палаті із задоволенням їх їли, всі крім Ангеліни. Їй поки що, крім вівсяної кашки, не можна було нічого їсти. Він нахилився до коханої і прошепотів.
— Хочеш на Мальдіви. Одужуй скоріше.
— Я хочу маленьке ліжечко та дитячий візочок.
Віталік одразу не зрозумів.
— У нас буде дитина.
Ангеліна посміхнулася. Віталій ладен був підхопити її на руки і кружляти по палаті. Але боявся зробити щось не так.
Ангеліну відпустили додому через два тижні. Розпорядження були жорсткі. Після такої ситуації, та ще й на ранньому терміні, жінці потрібен був суворий режим та спостереження. Через кілька місяців у них з’явилася дівчинка. Назвали її Вероніка!
Olena ta Ko.
Фото ілюстративне.
