fbpx

І ось мить якої я так боялась, таки настала: в палату зайшов чоловік. Я спеціально відвернулась з малюком на руках до вікна, аби він одразу не побачив малого: «Любий ти сядь спочатку. Прошу тебе, заспокойся. От просто заспокойся і не переймайся дуже»

Чоловік під час того, як я виношувала дитину практично всі турботи по дому взяв на себе: прибирав, готував їсти, відводив дочку в школу і забирав, робив з нею уроки. Намагався зробити так, щоб я себе відчувала добре. Такої турботи я жодного разу від нього не бачила.

Малий з’явився рано вранці. Всю ніч чоловік просидів на лавці під стінами, він чекав, коли я покажу йому його синочка. Однак все вийшло не так, як планувалося.«»

Коли мені показали малюка, я була така щаслива, але мене вразив його колір волосся – вогненно-рудий! Я навіть подумати не могла, що у нашої дитини може бути такий колір! З’явився він з великою кількістю волосся, і вони були яскраво-рудого кольору. Я не розуміла, адже у мене світле волосся, а у чоловіка дуже темне.

Під вікнами зібралася майже вся наша рідня і всі вони дуже хотіли побачити нового родича. Я бачила, як у чоловіка горять очі, проте лячно було показувати йому сина. Не знала, як він відреагує.

Я почала плакати, і лікар підійшов до мене запитуючи що власне сталось. Я розповіла йому про свої побоювання, а він порадив мені не перейматись через реакцію чоловіка, адже для нас цей день повинен бути щасливим і радісним.

Мене хвилювала лише одна думка, що, якщо він не визнає сина і захоче зробити тест? Як ми житимемо в одному домі, якщо він вважатиме цю дитину не своєю?.

І ось до мене в палату прийшов чоловік. Перед тим, як показати сина, я йому сказала:

– Любий ти сядь спочатку. Прошу тебе, заспокойся. От просто заспокойся і не переймайся дуже.

Вираз його обличчя відразу змінився. Мій чоловік сполотнів, і відрізнити колір його обличчя від стіни було важко.

Я поволі повертаюсь з малюком на руках до нього. Після всього перенесеного я і так ледь стояла, а тут аж ноги почали підкошуватись.

А чоловік аж запищав від радості:

– Бабуся Валя! Ліна, та це ж викапана моя бабусечка Валя! Дякую, люба моя. Я ж так її любив, вона ж така прекрасна була моя бабусечка.

Ми часто згадуємо цю історію і сміємося. Син теж знає про неї, зараз йому вже 19 років.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page